Різдво Христове – це свято нашої духовності, свято милосердя, свято давнє і вічно молоде. Різдвяні свята починаються колядками на Святвечір. Вони тривають до Василевого щедрого вечора і далі до Водохреща.
У колядках багато мудрості, доброти, людських почуттів. Славлять у них господаря, господиню, славлять Христа і працьовиті руки хліборобів.
… З Святом Різдвом вітаю,
Всім здоров’я бажаю:
Господарю на воли,
Господині на качки,
Хлопцям-дівчатам на гуляння,
Малим дітям забавляння…
Христу-Богу вихваляння!..
Щодо
Здавна колядників чекали у кожній хаті, їм раділи, бо існувала прикмета: що більше побуває колядників, то щасливіше житиме родина.
Колядники заходили до хати і просили дозволу на колядування: “Благослови, господарю, колядки проспівати”. І вже тоді злагоджений хор починав співати:
Нова радість стала,
Яка не бувала:
Звізда ясна
Увесь світ осіяла.
Зміст дитячих колядок дещо інший:
Ой, коляда, колядниця,
Дайте маку до кугиці.
Як не дасте, одкажіте,
Моїх ніжок не знобіте.
Різдво – свято веселе. Тож і колядки звучать веселі й дотепні:
Коляд-коляд, колядниця,
Добра з медом паляниця.
А без меду не така, –
Дайте, дядьку, п’ятака!
Зміст веселих колядок спрямований на те, щоб натякнути або прямо нагадати господарям про винагороду для колядників.
Мені теж доводилося брати участь у гурті колядників. Ми ходили від оселі до оселі і співали колядки. Враження від колядування – незабутнє.
Адже самі готували костюми, виготовляли зірку, вивчали нові колядки. Це так весело!