“На день сходження, на престол імператриці Єлизавети Петрівни, 1747 року” – краща ода Ломоносова. Біля джерел нової російської художньої літератури высочить велетенська за масштабами наукової, культурної й суспільної діяльності фігура М. В. Ломоносова. Скрізь він сказав своє слово. Незвичайна енергія й працездатність, сила волі, об’єднання здатностей ученого, суспільного діяча й поета, боротьба за утворення – всі ці якості властиві Ломоносову.
Він вимагав, щоб доступ до утворення був відкритий всім станам, у тому числі й селянстві.
В 1747 році Єлизавета затвердила новий устав і новий штат Академії наук, сума засобів на науку була збільшена вдвічі.
У цьому ж році російський уряд збирався вступати у війну на стороні Австрії, Англії й Голландії, які воювали тоді проти Франції й німецьких держав. Ці обставини й визначають зміст оди Ломоносова.
Поет поздоровляє Єлизавету як поборницю утворення, вихваляє мир і тишу як запорука великого успіху наук. Ода починається вступом, що містить хвалу тиші, тобто
Потім він застерігає уряд від участі у війні – це ліричний відступ дозволяє йому перейти до нової Теми – правління Петра, як борця проти відсталості, у якій перебувала Росія до нього, прославляє його за створення регулярної армії й флоту, за поширення наук.
Коротко згадавши про царювання Катерини Й, Ломоносов знову звертається до Єлизавети, у якій йому хотілося б бачити гідну дочку великого батька, таку ж покровительку науки й мистецтва. Безмежний простір Росії, величезні її багатства. Цим необхідно опанувати й ужити на користь держави й народу.
Зробити це можуть люди науки, учені. Таким чином, в оду входить нова тема – тема науки, підготовки із середовища російських людей учених. Ломиносів переконаний у тім,
* Що можеш власних Платонов,
* И швидких розумом Невтонов
* Російська земля народжувати.
Імена давньогрецького філософа Платона й великого англійського математика Ньютона приводяться як символи теперішньої вченості. Заключна строфа оди перегукується із вступної: поет знову прославляє мир і тишу, і Єлизавету, і звертається із застереженням до ворогів Росії. Батьківщина, її простору, багатства, її Майбутнє велич і слава – це основна тема од М. В. Ломоносова.
Цю тему доповнює тема російського народу.
Яке значення М. В. Ломоносова в культурному житті Росії? Насамперед, Ломоносов виконав величезну роботу в справі розвитку російської літературної мови на народній основі, він завершив реформу російського віршування. Своєю творчістю він також сприяв розвитку російського класицизму, прогресивного на той час напрямку в літературі й мистецтві.
(2 votes, average: 4.00 out of 5)