Ломоносов був не тільки геніальним ученим, але й талановитим письменником і поетом. “Він довів собою, що… росіянин здатний до всього великого й прекрасному”, – писав про нього В. Г. Бєлінський. Ломиносів втілив у собі бурхливу енергію й творчу силу й волю великого російського народу, що наполегливо переборював історична відсталість своєї країни. Він бачив нестаток і горе народу, його дикість, темряву й відсталість, але йому здавалося, що це походить від недоліку освіти, від хижості й жадібності окремих людей, а не є породженням кріпосницького
В 1747 році, коли російський уряд мав намір послати війська в Європу, Ломоносов пише одну зі своїх кращих од, у якій славить “улюблену тишу”, тобто мир. В “Оді на день сходження на престол Елисаветы Петрівни, 1747 року” Ломоносов вихваляє імператрицю за припинення війни на початку її царювання. Він постійно нагадує їй, що вона – “дщерь Петра “, намагається направити її по шляху, зазначеному Петром.
В оді прославляється не стільки імператриця, скільки батьківщина і її багатства. Поступово “парадне” зображення Єлизавети в оді Ломоносова тьмяніє й на перший план
Воззри на гори превисокі,
Воззри в поля свої широкі,
Де Волга, Дніпро, де Об тече;
Багатство, в оных потаенно,
Наукою буде відверто.
За блідими фігурами самодержців встає єдина героїня лірики Ломоносова – велика й неосяжна Росія. Він створює алегоричний образ Росії, що спочиває серед рівнин, “главою торкнувшись хмар”. Ломиносів славить потужну державу, здатне відбити будь-якого ворога.
У хвалебних одах Ломоносова, що складаються їм із приводу народження або вступу на престол імператриці, не могла знайти відбиття справжнє життя кріпосної країни. Але в кожній оді з незвичайною наполегливістю, користуючись кожним приводом, Ломоносов висловлював заповітні думки про благо Батьківщини, про успіх свого народу. Прийдешня Росія, що він бачив перед собою, – це освічена країна, де праця осяяна науковим знанням.
Поет упевнений у здатностях, таланті російського народу. Він щасливий від упевненості в тім, що
… може власних Платонов
И швидких розумом Невтонов
Російська земля народжувати.
Це те люди, які перетворять країну, возвеличать її своєю завзятою працею, своїми знаннями, своєю цілеспрямованістю. Ода закінчується гімном на честь науки:
Науки юнаків харчують,
Відраду старим подають,
У щасливому житті прикрашають,
У нещасний випадок бережуться
(2 votes, average: 5.00 out of 5)