Маркіян Шашкевич – провісник національного відродження на західноукраїнських землях, письменник, культурний та громадський діяч.
Письменник народився на Львівщині в селі Підліссі, в родині священика. Спочатку навчався у бережанській та львівській гімназіях, потім з 1829 року продовжував навчання у Львівській духовній семінарії і відвідував заняття в університеті. Був виключений з семінарії у 1830 році.
Зміг відновиться тільки у 1833 році.
Разом з Я. Головацьким і І. Вагилевичем він у тому ж році організовує літературно-культурницький
Збірка “Зоря” була підготовлена до друку у 1834 році, але її не дозволила опублікувати львівська клерикальна верхівка, кинувши тінь підозри на Шашкевича як ініціатора видання: в його домівці було проведено обшук і встановлено за ним нагляд.
У 1836 році Шашкевич видає брошуру “Азбука і Abecadlo”, в ній він заперечує уведення латинського алфавіту в українську мову.
Перейменувавши “Зорю” в “Русалку Дністрову”
У 1838 році, після висвячення Шашкевич змінює декілька парафій у віддалених бідних селах, перекладає, готує до друку першу українську читанку, збирає народну усну творчість. Помирає він у селі Новосілках-Лісних.
Прах Шашкевича у 1893 році перенесено у Львів на Личаківське кладовище.
Неможливо переоцінити роль Шашкевича як творця в становленні України. Перейнявшись романтичним пафосом діячів слов’янського відродження, підхопивши ідеї Гердера, Маркіян Шашкевич відчув і зрозумів, що настає той час, коли український народ повинен заявити про себе та усвідомити свою неповторність, насамперед – на ниві культури.
Навіть М. Євшан дуже критично наставлений до Шашкевича, не міг не визнати, що сама його творчість за своєю формою – звертанням до могутньої течії народної мови – показала потребу в мистецтві нового змісту. І хоч Шашкевич не спромігся на “ясне сформування національної ідеї”, все одно він причетний до започаткування національної самосвідомості.
Шашкевичу-романтику притаманне акцентування на народності, як на принципі розвитку мистецтва і ствердженні ідеї демократичної літератури. Спершу цей принцип тлумачився як відповідність мистецької професійної творчості народним звичаям, традиціям, фольклорному духу; відтак приєднувались і суспільні змагання народу, і заглиблення в його національну самобутність, і усвідомлення історичних надбань українців. Також важливою засадою для Шашкевича був художній історизм. Історичне минуле нашого народу, звертання до нього, розцінювалося письменником як чинник пробудження самосвідомості нації. В історичній славі та старовинних пам’ятках він бачив джерело духовної народної сили.
Тому гасло, адресоване його спільноті: “Пізнай себе!” було дуже вагомим для Шашкевича.
Як і усі романтики, Маркіян Шашкевич, захоплюючись героїкою козацької доби і княжих часів, робив перші спроби створити історичне мислення.
У прозі “Псалми Русланові”, у філософсько-теологічних поезіях, у статтях, віршах і нарисах Шашкевич відстоює культ розуму, поєднаного з красою і мораллю, який не буде домінувати над вільною чуттєвістю людини. Іван Франко називав Шашкевича засновником
“справді нової, справді народної школи літературної”, а діяльність його – свідченням прогресивних тенденцій у культурі України і Галичини.
(2 votes, average: 3.00 out of 5)