Цінність – філософське поняття, що означає, по-перше, позитивну чи негативну значущість будь-якого об’єкта для суб’єкта, по-друге, нормативну, оцінну сторону феноменів людської свідомості. У першому випадку ми маємо справу з так званими предметними, “об’єктними ” цінностями. У другому – з цінностями “суб’єктивними”, до яких, зокрема, відносяться і моральні цінності – суспільні установки, імперативи, цілі і часткові, виражені у формі уявлень про добро і зло, справедливе і несправедливе, про сенс життя і призначення
Наші уявлення про цінності, що містять у собі зацікавлене ставлення людини до світу, по-перше, дозволяють обгрунтувати нормативні моральні вимоги. По-друге, вони служать нормативною формою моральної орієнтації людини у світі, втілюючи і реалізуючи її у вигляді конкретних і часто “готових” правил. По-третє, в наших уявленнях про цінності одночасно міститься оцінка явищ дійсності та вчинків людей з точки зору їх моральної значущості.
Вчинки людей мають певну моральну значимість тому, що вони надають вплив на суспільне життя, зачіпають інтереси людей, зміцнюють або підривають
Перелік загальнолюдських ціннісних орієнтацій, які служать установкою і мотивами поведінки, складався, як відомо, поступово, із століття в століття, протягом усього періоду еволюційного процесу існування людства в міру розвитку людської свідомості. Аксіологічні основи світорозуміння і поведінки включалися вже в стародавні біблійні тексти повчань, де крім поведінкових заповідей одночасно в обов’язковому порядку давалися поняття гріха, тобто виражали певні заборони. У філософському творі римського імператора Марка Аврелія (II століття) стверджується, що моральні цінності, до яких слід прагнути, це – справедливість, істина, розсудливість, мужність, відданість інтересам держави.
До дійсних цінностей він також відносить загальнокорисну діяльність, громадянськість, які протистоять таким уявним, на його думку, цінностям, як “схвалення натовпу, влада, багатство, життя, повне насолод”.
Таким чином, процес суспільного розвитку відбувався й досі відбувається за допомогою формування набору ціннісних орієнтирів, а також вдосконалення менталітету через розвиток розумових здібностей та поглиблення свідомості кожної людини, що є волею долі членів тієї чи іншої спільності людей, в одному з двох зазначених протилежних напрямків: в позитивному, продуктивному, корисному, тобто як і має бути, і в порочному, руйнівному – за інших обставин.
Від того, які саме ціннісні орієнтири стали елементами відповідної соціокультурної матриці, залежить ступінь правильності її формування, а з нею і формування свідомості індивіда, стиль його життя і манери повсякденної поведінки. Так, наприклад, ще Гете стверджував, що “шляхетність всім подобається, особливо якщо супроводжується скромністю”.
Ціннісні орієнтири можна позначити через сукупний набір загальнолюдських цінностей і пороків, який у міру поглиблення свідомості людини історично все більш збагачувався, доповнювався і вдосконалювався, все більш обумовлюючи моральну мотивацію поведінки людей.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)