У Харкові є місце, що особливо приваблює харків’ян. Воно пов’язане з романтикою далеких доріг, зустрічами рідних і друзів, новими знайомствами. Тут можна просто відпочити, помилуватися навколишнім світом, нагодувати голубів.
Це – площа перед Південним вокзалом. Цю площу оточують дивовижні за своєю красою та архітектурою споруди. Насамперед це – вокзал. Широкі гранітні сходини, величезні колони на підступах до залу очікування створюють у кожного, хто сюди входить, ні з чим не зрівнянне враження. Заходиш усередину, і поглядом не
Справжній витвір мистецтва – величезна люстра. Через зал очікування виходите на перон, де на вас очікує ще одне диво: пам’ятник одному з героїв безсмертного роману Ільфа і Петрова – отцю Федору. В “Дванадцяти стільцях”, за волею авторів він зробив одну із зупинок у погоні за скарбом саме в Харкові.
Але вийдемо на привокзальну площу. Праворуч, якщо стояти спиною до вокзалу, бачимо пам’ятник архітектури і містобудівництва початку XX століття – будинок Управління Південної Залізниці. На мармуровій табличці, що кріпиться
Поряд на стіні – великий бронзовий аркуш, де стисло переказана історія сьогоднішньої магістралі. Звідси ми дізнаємось, що її історія бере початок від шостого липня 1869 року, коли до Харкова прибув з Курська перший потяг. Тоді це була Курсько-Харково-Севастопільська залізниця.
З 1907 року залізниця дістала назву “Південних залізниць”, загальна її протяжність становила три тисячі верст. Теперішню назву “Південна” вона здобула 1934 року.
Зараз це жваве роздоріжжя – із заходу на схід, з півночі – на південь. Залізниця під керівництвом Віктора Миколайовича Остапчука вважається кращою в системі “Укрзалізниці”. Тут, наприклад, почав здійснювати регулярні рейси перший в Україні швидкісний потяг “Харків-Київ”.
Навпроти Управління Південної Залізниці – не менш велична споруда головного поштамту.
Силами залізничників на площі споруджено музичний фонтан, розкішні клумби, їх оточують зручні дивани. Навіть у спеку людина, що приїхала відпочити, почувається комфортно.
На великих святах площа перетворюється на своєрідний концертний зал під відкритим небом. Тут виступають колективи художньої самодіяльності залізниці. На Новорічні свята та Різдво навколо величної красуні ялинки по рейках курсує міні-паровоз з вагонами. А пасажири тут незвичайні – великі плюшеві кумедні ведмеді, цуценята, зайці.
А цього Нового року їхню компанію поповнив Дракон – символ 2012 року.
Ялинки на площі можна бачити цілий рік. Старі розкішні дерева оточують з трьох боків будинок Управління Південної Залізниці. Сама привокзальна площа розташована серед старовинних лип. Кажуть, тут є навіть вікові дерева. А коли вони цвітуть, над площею пливе неперевершений аромат літа.
А ще до нього приєднується гострий запах петуній і троянд. У сонячний день над фонтаном вимальовується святкова райдуга. Вона нібито намагається дістатися до стрімких ластівок, що снують над нею.
Вечорами на площі можна почути цокіт кінських копит: коні катають дітлахів.
І як не згадати про таке диво. Щодня на одній із веж вокзалу, на якій вмонтовано величезний годинник, на циферблаті відчиняються спеціальні дверцята. В отворі з’являється постать музиканта з трубою в руках.
Ще мить – і за допомогою підсилювачів над площею лунають звуки труби. Навіть якщо людина поспішає, вона неодмінно сповільнює крок і благоговійно слухає чарівну музику.
Ось така вона, наша поетична привокзальна площа.
(2 votes, average: 4.00 out of 5)