Яке місто нені хотілося б побудувати (твір-розповідь)
Коли я була дитиною, то часто уявляла собі, що живу в місті, де всі будинки побудовані з плиток шоколаду, паркани – з печива, а замість води в річці – лимонад. У моєму місті не треба було ходити до дитячого садка і рано лягати спати. По телевізору там показували б тільки мультфільми. Я “населяла” це місто казковими персонажами. Це було моє ідеальне місто.
Якщо мені було смутно або страшно, я “йшла” туди.
Я виросла, і незабаром це місто зникло. А так хотілося іноді помріяти,
Будинки, площі, проспекти? Ні, напевно, люди. І місто будуватиметься навколо них і для них. Я зводитиму місто повільно, по цеглинці, у ньому всім мешканцям буде добре.
Ранок звичайної міської людини починається з того, що вона поспішає на роботу або навчання і часто спізнюється з простої причини – переповнені тролейбуси й автобуси проїжджають мимо, не зупиняючись. У моєму місті транспорт працює без перебоїв навіть у
Увечері загоряються на вулицях усі ліхтарі і немає розбитих лампочок у під’їздах будинків. На стінах будинків не вішають табличок “Обережно, обвал плитки!”, тому що плитка ніде не обвалюється.
У побудованому мною місті є ще багато гарного: там рідко хворіють люди, майже не трапляється аварій. Але найголовніше – це гарний настрій мешканців, яким не наступають на ноги в напхом напханому транспорті, вони ходять чистими і світлими вулицями, не бояться заходити до незнайомого під’їзду.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)