Мабуть, кожна людина вважає, що її місто або село, де вона народилася і живе, – найкращий куточок землі. Та це і зрозуміло, бо це місто – єдине, неповторне. Воно викохало тебе на своїх долонях, збагатило своєю касою, подарувало друзів.
Ти – його частинка, його надія.
Таким для мене є мій Харків: добрий і чесний трудівник, допитливий дослідник, культурний діяч. Це друге за величиною місто України. Воно розташоване на перехресті рік Лопань, Уди та Харкова. В ньому дивовижно переплітаються сива і славна давнина і запал молодості, модернізовані
Він серйозний і поважно тихий. Головна і найкраща вулиця міста, його історичний центр – вулиця Сумська.
Я щиро й ніжно люблю свій рідний куточок землі. Найбільше він мені подобається у весняному цвітінні каштанів і яблунь, сповнений ароматом бузку і свіжого зеленого вбрання.
А який він загадково дивний взимку! Цієї пори року він найбільш красивий увечері; коли на білій ковдрі снігу велично сплять дерева, вгамовуються і затихають будинки.
Золотом вкритий мій Харків восени. Мені здається вона у нас особлива, може це тому, що в місті
Літо уквітчує вулиці Харкова.
Пройде зовсім небагато часу, і буття рідного краю буде залежати від мене і таких, як я. Це саме нам дбати про наше місто вже через декілька років, і від нас буде залежати його майбутнє.
Я впевнена, якщо й надалі в наших серцях буде палати вогонь любові до Харкова, Харківщини, то повік не згасне його слава!
(1 votes, average: 5.00 out of 5)