“Вірю в Україну, дивлячись на них”
(Києво-Могилянська академія: минуле й сьогодення)
“Прекрасні студенти! Вірю в Україну, дивлячись на них!” – таку лаконічну, але точну оцінку випускникам Києво-Могилянської академії дав професор Мюнхенського університету Роланд Піч. Тим самим він відзначив не тільки високий клас спеціалістів університетського рівня, а й найвищу якість навчання в уславленому навчальному закладі.
Освітянські традиції були закладені ще на початку XVII століття, коли Київська братська школа розпочала
Велику підтримку Київська братська школа одержала від гетьмана Війська Запорозького Петра Конашевича-Сагайдачного, який вступив до Київського братства з усім Військом. Таким чином, братство й школа дістають могутній захист, а козацтво стає силою, що підтримує загальнонародні інтереси, зокрема освіту і науку.
У 1631 році у Києві виникає ще одна школа – Лаврська, заснована архімандритом Києво-Печерської лаври Петром
Нею писали вірші, літописи, трактати, листи, акти, гетьманські універсали, укладали проповіді й повчання.
Згодом зростав інтерес до європейських мов, а от на українську ведеться наступ з метою її знищення: академії спочатку “рекомендується”, а потім канцелярією Петра І суворо забороняється читати лекції “сільським діалектом” (тобто українською мовою).
Розквіт закладу припадає на кінець XVII – початок XVIII століття, Особливо під час патронату над Київською академією гетьмана І. Мазепи (відтоді її деколи називали ще й Могилянсько-Мазепинською). Історія академії цього часу уславилася іменами Стефана Яворського, Іларіона Мигури, Гавриїла Бужинського; у 1704-1705 роках тут викладає поетику Феофан Прокопович.
Новий етап розвитку академії фіксується з 1731 року: розширюється навчальний курс, вводиться клас лінгвістики, зростає кількість студентів, серед яких була молодь усіх станів і національностей.
У другій половині XVIII ст. академія поступово перетворюється на становий духовний навчальний заклад, а вже 1817 року, за розпорядженням уряду, указом Синоду академію було закрито…
Києво-Могилянська академія знову відродилася у рік здобуття незалежності України: з 1991 року вона, оновлена, знов дає знання молодому поколінню українців, одержавши статус Національного університету “Києво-Могилянська академія”. Сьогодні цей вищий навчальний заклад відповідає потребам та вимогам духовного життя українців у період суспільно-політичних змін, започаткувавши освітянську політику нового зразка в Україні. Тут нетрадиційне все: і система анонімного тестування при вступі, і навчальний рік, який складається з трьох частин (триместрів), і рейтингова система оцінювання знань, і навчання за індивідуальним плануванням тощо.
В академії існує багато товариств, студій, клубів; є театр, братство, ансамбль, спортивні секції; активно працює Центр працевлаштування, Студентська колегія.
З особливою шаною ставляться всі – і викладачі, і студенти – до української мови, наслідуючи гідну традицію, засновників Києво-Могилянської академії. Рідною мовою викладаються всі предмети, проводяться різні заходи, мовного режиму додержують всі працівники навчального закладу. Мова – це зв’язок поколінь, це шлях від далекого минулого в майбутнє. І києво-могилянці доводять, що вони гідно крокують у це майбутнє.
(2 votes, average: 5.00 out of 5)