Важко заперечити важливе значення освіти й науки в розвитку суспільства. Усе, що оточує нас – речі, техніка, предмети повсякденного вжитку, – є результатом наукових винаходів, сумлінної праці й натхнення багатьох людей. Ми також можемо стати ученими, фахівцями завдяки здобутій освіті.
Тож зрозумілою є необхідність знань і для подальшого прогресу людства.
Немає жодної сторони людського життя, яка б не базувалася на раніше набутих, а тепер старанно збережених знаннях. Науково-технічний прогрес, розвиток різних галузей промисловості,
Без цих відкриттів художник не мав би чим малювати, музикант – на чому грати, а архітектор, дизайнер, скульптор не уявляли б, як досягнути гармонійного поєднання елементів у створюваних ними палацах, інтер’єрах, скульптурах.
Ми
Наукові відкриття та винаходи роблять людину ерудованою, розширюють її світогляд, змушують по-новому подивитися не тільки на певну проблему, а й узагалі на світ. У зв’язку із цим доречно згадати п’єсу Бертольда Брехта “Життя Галілея”, де головний герой досліджує і пояснює причини й особливості руху планет. Це дуже цінне для науки відкриття, однак влада засуджує Галілея на смерть. Чому?
Темні неосвічені італійці починають цікавитися цією “небезпечною” теорією, бунтувати проти насаджуваних церквою забобонів. Робимо висновок: знання – не “мертвий вантаж” для пам’яті, вони здатні змінити наше уявлення про світ.
Однак не слід забувати, що зловживання будь-якими винаходами може призвести до прикрих, а часом і трагічних наслідків. Ядерна енергія, зброя, сильні отрути та багато іншого є причиною численних нещасть людства взагалі й нашого суспільства зокрема. Нерозумне використання цих винаходів.- приклад зловживання набутими знаннями.
Суспільство ні в якому разі не повинне допустити ще яких-небудь аварій. Науковці повинні спрямовувати свої зусилля не тільки на винайдення небезпечних речей, а й на розробку нових дієвих способів ліквідації техногенних катастроф, на покращення екологічної ситуації, протистояння смертельній загрозі.
Вірю, що майбутнє людей – за освітою і наукою. Не хочеться навіть думати про те, що весь цей час ми могли б залишатися на рівні печерної людини.
Натомість мрію про те, як зроблю свій внесок у науково-технічний прогрес нашого суспільства, підтримуватиму й розвиватиму ту галузь, у якій буду працювати.
(2 votes, average: 3.00 out of 5)