Часто доводиться чути фразу “Людина – тварина соціальна”. З цим важко посперечатися, якщо взяти до уваги, що з першого й до останнього свого подиху людина перебуває в оточенні інших людей. Наш соціум – це середовище нашого існування.
Звичайно, природні умови накладають свій відбиток на життя людини, але в сучасному світі швидше відіграють другорядну роль, бо за допомогою знань і технологій людина пристосувалася до всіх можливих місць проживання на Землі.
Складно бути об’єктивним в оцінці ролі суспільства в житті людини,
Більшість людей взагалі ніколи не задаються цим питанням, тому що як кажуть східні містики “не годиться краплині міркувати про океан, а тим більше критикувати його”. Тому замислюються про це або вчені – соціологи, філософи, політологи, економісти, етологи або студенти-гуманітарії напередодні іспитів, або обиватель, одного разу особисто постраждалий від того, що інтереси його і суспільні “сходили” врозріз.
Навряд чи хтось сперечатиметься,
1. Суспільство визначає світогляд людини. Як ми вчимося ставитися до зовнішнього світу і свого місця в ньому? З самого дитинства ми вбираємо уявлення й поняття про це від свого оточення – батьків, вчителів, інших людей, вихованих суспільством, з книг, газет і журналів, що обслуговують інтереси суспільства, з власного досвіду тих чи інших суспільних відносин, в яких ми постійно перебуваємо.
Різні типи суспільства формують у людей різні світогляди, грунтуючись на специфіці культури, економічних відносин, державного устрою, релігії, традицій і звичаїв, закріплених у них.
2. Суспільство організовує взаємодію людей за допомогою наданих їм соціальних статусів і ролей.
Соціальний статус – це “позиція індивіда в соціальній групі, яка визначається його правами й обов’язками по відношенню до інших, пов’язаних соціальних позицій”. Найчастіше вони пов’язані з економічною, політичною і професійною діяльністю. Частину соціальних статусів ми отримуємо від народження – раса, стать, національність, інша пов’язана з системою споріднення – батько, мати, син, сестра.
Ці статуси дістаються нам без активності з нашої сторони. Інша група – набуті статуси, для отримання яких людина має докласти зусиль, напр., студент, фахівець.
Соціальна роль – це очікувана поведінка людини, що володіє певним статусом. Кожна людина є носієм цілого ряду статусів і вступає в різні рольові відносини з великою кількістю людей. Він – син своїх батьків, батько для своїх дітей, начальник для своїх підлеглих, чоловік і т. д. Соціальні ролі дозволяють людині взаємодіяти з іншими за певним шаблоном, тому вважається, що вони сприяють впорядкованості соціальних відносин.
З одного боку це добре, але з іншого зайве шаблонізування відносин веде до придушення ініціативи людини, формалізації, а в результаті – до незадоволення якістю цих відносин. Наприклад, колись в суспільстві було прийнято, що жінці не належить отримувати серйозну освіту, незважаючи на те, що у неї могли бути високі інтелектуальні здібності.
Хочемо ми того чи ні, але у будь-якому випадку кожен з нас – гвинтик у складному суспільному механізмі, маємо своє місце і виконуємо свою функцію. Наш “сучасний” привілей в тому, що більшість статусів і ролей соціальної ієрархії “невічні”, рухливі, тож ми маємо певну свободу дій для того, щоб змінювати їх.
Тобто, з одного боку, соціальні статуси і ролі дозволяють нам передбачити поведінку їх володаря, а з іншого – може грати негативну роль, обмежуючи свободу вибору людини.
3. Суспільство формує цінності людини і дає можливість для задоволення її потреб. Товариство орієнтує людину на те, що вона повинна хотіти та до чого прагнути в рамках суспільного ладу. Потреби людини широко варіюються від фізіологічних (їжа, сон) до особистісних (самовираження, престиж, творчість, визнання).
Під впливом культури, громадської думки, виховання й особистих психологічних особливостей людина розставляє пріоритети в житті. Вона ставить перед собою цілі і за допомогою певних дій переміщається по ієрархії соціальних статусів. Це можна вважати розвитком людини – або сходженням, або деградацією – залежно від того, наскільки вона задоволений результатами цього розвитку і наскільки вони корисні для суспільства в цілому.
Тобто, якщо людина прагне до матеріального достатку, суспільство пропонує їй кілька варіантів для цього – наполеглива праця або великий грабіж, а також проміжні варіанти. Якщо людина хоче визнання своїх талантів, вона прагне до активного громадського життя, займається наукою, творчістю або влаштовує собі скандальну рекламу.
Одні цілі та шляхи їх досягнення суспільство схвалює, інші засуджує, але саме їх існування має причину в ньому самому.
4. Суспільство контролює поведінку людини з допомогою суспільних норм і моралі, а також за допомогою державних органів контролю. Суспільство завжди консервативно і прагне зберегти свою стабільність. Тому воно захищає тих, чия поведінка відповідає встановленим нормам і карає їх порушників.
Таким чином, кожен член суспільства має права і обов’язки перед іншими.
Наприклад, ми можемо розраховувати на те, що наш будинок буде недоторканний, але й самі ми будемо покарані, якщо вторгнемося на чиюсь територію. Таким чином суспільство забезпечує взаємну відповідальність своїх членів за будь-які їхні дії.
Суспільство обмежує будь-які “неугодні” прояви, які загрожують його стабільності. Природно, це не дозволяє людині повною мірою виявити свою волю і свободу, позбавляє її повної індивідуальності.
Суспільство змушує нас йти до школи, вступати до інституту, заводити сім’ю, йти працювати для отримання тих благ, які дає в обмін на слухняність. Це певні гарантії та захищеність – гроші, можливість продовжити рід, отримати медичну допомогу, пенсію, визнання.
В умовах, коли людина сама не може забезпечити собі ці блага самостійно, оскільки володіє обмеженими ресурсами і знаннями, взаємодія з іншими членами суспільства просто необхідна. У кожного з нас вузька спеціалізація, тому економіст йде лікувати зуби до дантиста, а дантист наймає адвоката, щоб той захищав його в суді у справі про надання неякісних послуг… Усі ми пов’язані!
Суспільне життя властиве не тільки людині. Біологам відомі численні види суспільних тварин, що живуть за суворим устроєм – мурахи, бджоли, стадні тварини. Те, що людина – соціальна тварина, означає, на думку этологів, що створене нами суспільство – реалізація інстинктивної програми, аналоги якої ми знаходимо і в інших тварин.
Як підсумок, можна сказати, що соціум – наш рідний дім, який одночасно і дає, і вимагає. Це складна система прав і зобов’язань, можливостей та обмежень, заохочень і покарань.
Складно уявити, як би жила людина поза суспільством. Ми знаємо багато різних суспільних устроїв в історії людства – від первіснообщинного до постіндустріального. Основна різниця між ними – набір пропонованих соціальних статусів і можливості кожної людини змінювати ці статуси за своїм вибором.
Ми також можемо стверджувати, що людина здатна адаптуватися до умов життя в суспільстві і здатна змінювати їх корінним чином.
Література
1. Социология. – А. И. Кравченко, В. Ф. Анурин 2. Непослушное дитя биосферы. – В. Р. Дольник
(2 votes, average: 3.00 out of 5)