– Мишко, у тебе є брат?
– Ні, Арсеній, у батьків я один. А в тебе?
– І в мене немає.
– Це добре, Мишко. А то було б, як у тій українській народній казці “Три брати”. Читав?
– Читав. Уявив я себе на місці молодшого, з якого глузували старші брати, називали дурнем.
– А може, він і не був дурнем. Адже наприкінці казки самі брати визнають: “… був дурень, а тепер короленко”.
– Дурнями, Мишко, насправді були саме старші брати. Взяти Хоч нічні пригоди на пшеничному полі. Замість того щоб очей не зімкнути і спіймати
– А ось молодший брат для того, щоб не заснути на полі вночі і вистежити таємничу істоту, наламав терну, сів і колючим терном себе обклав на полі. Колючки ці й не давали йому зімкнути очей.
– Погодься, Мишко, винахідливо. Ось тобі і дурень. Врешті-решт зусилля молодшого брата не були даремними.
Він спіймав таємничого коня, який і був причиною усіх негараздів на пшеничному полі.
– Так, Арсенію. Як і водиться у казках, полонений обіцяв свої послуги за волю. Ними і скористався молодший брат, коли король оприлюднив, яка нагорода чекає найспритнішого та найкмітливішого:
– Зрозуміло, що чарівний кінь тут допоміг хлопцю досягти мети.
– Так, до того ж і сам, кого називали дурнем, навчився робити висновки зі своїх помилок. Пригадай, Арсеній, як за бажанням свого володаря кінь летів до королівни спочатку понад землею, потім – о половині дерев і, нарешті – поверх дерев. Перші дві спроби виявилися невдалими, і лише третя дозволила молодшому брату виконати умови короля.
– Він спритно заволодів перснем королівни.
– Уявляю собі, що було б, коли перстень опинився б у старшого з братів. Хвастощам не було б меж. А молодший брат наче соромився своєї перемоги.
Він зав’язав палець, на якому був перстень, ганчіркою, щоб його ніхто не бачив.
– Так. І лише тоді, коли король покликав до себе всіх учасників боротьби за королівство і руку та серце королівни, всі дізналися ім’я переможця, тобто молодшого брата. Король, як і обіцяв, видав за нього дочку.
– Як тут не повторити слова старших братів, які завершують казку: “… був дурень, а тепер короленко”…
– Ось і думай тепер, хто ж насправді був дурнем. І як тут не пригадати прислів’я: сміється той, хто сміється останній.
– Ти забув, друже, ще одне слово: добре сміється той…
– Авжеж!
(1 votes, average: 5.00 out of 5)