І. Історичні передумови тріумфального поступу поеми І. Котляревського “Енеїда”. (Наприкінці XVIII ст. нарешті прийшла в Україну доба живого слова. 1798 року вийшли в Петербурзі три перші пісні “Енеїди” Котляревського, яка на той час була свіжою талановитою переробкою поеми римського поета Вергілія. Котляревський свідомо скористався живою українською мовою, давши поштовх розвиткові українського письменства. Слід підкреслити, що такої виразної національної свідомості не було у жодного з його попередників – письменників, поетів,
Окрім живої народної мови, автор подав широкий малюнок народного життя – різносторонній і яскравий у своїй самобутності. У поемі є і народні обряди, і звичаї, і вірування, і життя та побут народу. Вихід “Енеїди” припав на той час, коли умови українського суспільного й національного життя були далеко невтішні.
1775 року була скасована Запорозька Січ, 1781 року було закріпачено селянство, почала виокремлюватися верхівка панства, духовенства. Упродовж другої половини XVIII сторіччя багато письменників, вихідців з українських земель, збагатили плодами
II. “Енеїда, на малоросійський язик перелицьованная”.
1. Автор і його творіння. (Народився Іван Котляревський у місті Полтаві. Упродовж восьми років майбутній автор “Енеїди” навчався в семінарії, де проявився його поетичний хист, схильність до віршування. Не скінчивши семінарії, почав учителювати в заможних родинах.
Щоб краще познайомитися з народним побутом, бував на вечорницях, досвітках, народних святах. І. Котляревський уважно вивчав життя, записував прислів’я та приказки, народні пісні, приглядався до народних звичаїв. Все це потім увійшло до його безсмертної “Енеїди” в тій частині, яка стосувалася народного побуту. Потім була робота в театрі над комічними ролями і здобуття слави гумориста і майстра оповідки. Театр був потім, а спочатку народ весело і від душі сміявся, читаючи його дотепну і неперевершену “Енеїду”.)
2. Травестійний характер поеми. (“Енеїда” є травестією поеми римського поета Вергілія. Основою травестії є гумористичний підхід до важливої, серйозної теми. Те, що для Вергілія було оспівуванням слави Римської імперії і богів Олімпу, для Котляревського стало предметом гумору і веселою пригодою троянців-козаків. До Котляревського вже були спроби з гумором “перелицювати” “Енеїду” Вергілія.
Та ці вірші або не збереглися, або не йшли ні в яке порівняння з “Енеїдою” Котляревського. Вона засяяла на літературному небосхилі України ще яскравіше, ніж діамантовий перстень автора, яким він був нагороджений за військову службу.)
3. “Енеїда” як літературний твір. (Хоча Котляревський взяв тему для свого дітища у Вергілія, він створив цікавий, оригінальний цінний твір. Головною рисою його самостійної творчої праці став народний колорит і український гумор з використанням народної мови. Котляревський зумів оживити свої образи, пристосувати їх до тодішнього життя і побуту.
Відбулася своєрідна націоналізація давно відомої теми. Авторові вдалося перенести події, змальовані Вергілієм, на український фунт. Еней і його товариші постають перед нашими очима як колишні запорожці:
Еней був парубок моторний
І хлопець – хоч куди козак.
Суто українське, запорозьке відчувається на кожному кроці – у вдачі, поведінці, мові, звичаях, одязі і зброї. У постатях олімпійських богів легко розпізнати українських панів-поміщиків з їхньою вдачею і всіма недоліками, з їхньою аморальністю поведінки. За який би опис гостин Енея і його товаришів не брався Котляревський, скрізь відчувається національний український колорит. Не менш важливою ознакою творчого таланту Котляревського є гумористичний підхід до поважної теми.)
ІІІ. Ідейність “Енеїди” Котляревського. (“Енеїда” не стала просто веселим дотепним твором, забавкою для панів, твором без важливої думки і високої цілі, як стверджував Куліш та деякі критики. Є в поемі місця, які свідчать про протилежне. Це проявляється в осудженні кріпацтва, у звеличенні минулого України. А головне, Котляревський усім своїм твором говорить про необхідність любити свій рідний край і присвятити себе служінню заради добра.
Осуд кріпацтва звучить в описі пекла. Пани там тяжко працювали під наглядом чортів за те,
Шо людям льготи не давали
І ставили їх за скотів…
Натомість щиро і переможно звучать слова Котляревського:
Любов к отчизні де героїть,
Там вража сила не устоїть.
Там грудь сильніша од гармат.)
(1 votes, average: 5.00 out of 5)