Поезія ” Гімн ” – один з найкращих зразків революційно-патріотичної лірики в українській літературі. Автор змальовує образ “вічного революціонера” як втілення могутності, нездоланності народу, його одвічних прагнень до свободи та справедливості. Конкретизуючи цей образ, поет акцентує увагу не на закликах до руйнувань, а на великій перетворюючій силі “науки, думки, волі”.
У вірші ” Гімн ” мільйони пригноблених і скривджених покликав голос “вічного революціонера” , що не мириться з неволею. Розійшовшись “по
Сила “науки, думки, волі” протистоїть тій “пітьмі”, що з давніх-давен принижувала людину, надломлювала її сили, зводила до становища раба. Енергійний ритм, закличні інтонації, високий гуманістичний пафос твору відбивали визвольні настрої не тільки окремих соціальних верств, а й усього національно поневоленого народу. Вірш Івана Франка “Гімн” , як і Шевченків “Заповіт” , був одним з неофіційних гімнів бездержавного
Поезія Івана Франка “Гімн” за звучанням, могутністю думки та заклику – Одна з найсильніших поезій громадянської лірики в українській літературі. Завжди в суспільстві будуть знаходитися “вічні революціонери”, небайдужі до народного горя, страждань та неволі. Вони прямуватимуть уперед і кликатимуть за собою інших, не боячись переслідувань та покарання з боку офіційної влади. Але поет бачить боротьбу у сфері духовній:
Дух, наука, думка, воля –
Не уступить пітьмі поля…
Франко вірить, що розвалиться “зла руїна” і настане новий день, прихід якого ніхто не зможе зупинити. Але для цього треба:
Не ридать, а добувати
Хоч синам, як не собі,
Кращу долю в боротьбі…
Вірш покладений на музику, його ритм експресивний, а художні засоби (анафора, перелічення, метафора) дуже виразні