ТРАВНЕВА НІЧ, АБО УТОПЛЕНИЦЯ (повість, 1829-1831; опубл. 1831 – 1832) Левко – син Евтуха Макогоненко, місцевого Голови; бандурист із карими очами й “чорним вусом”; закоханий у сімнадцятилітню “яснооку красуню” Ганну. Подібно всім закоханим “парубкам” циклу “Вечорів”, зіштовхується з непереборною перешкодою: вдовий батько Л., відмовляючись благословити сина на весілля з Ганною, сам по-зрадницькому, потай, пояснюється їй у любові. Вирішивши помститися “несподіваному суперникові”, Л. разом з іншими парубками затіває “веселе
За-( крившись чорними вивернутими кожухами (пародія на про-ротничество), дражнять Голову й писаря й виманивают їх на вулицю.
Своїх пійманій і замкнених у кліті товаришів друзі Л. двічі підмінюють своячкою Голови, чим валять читачів у здивування, а супротивника в жах, змушуючи того повірити в підступи сатани. Л. відомщений: своячка, що має особливі права й види на його батька, довідається про сватовстве Макогонен-До-Старшого до Ганне. Це позбавляє “суперника” надії, але ні на мить не наближає Л. до бажаної мети.
На відміну від іншого закоханого “парубка”,
У занедбаному будинку біля лісу Л. зустрічає панночку-русалку, про яку сам же розповідав Ганне й у яку сам же не вірив; бандурист Л. допомагає Русалці знайти мачуху-відьму, доведшую панночку до самогубства й принявшую вид однієї з утоплениць; за це панночка дарує йому записку від “комісара” Козьми Деркача-Дришка-Новского до батька з наказом негайно женити сина на Ганне.
Оперне походження сюжету (” Наталка-Полтавка” І. П. Котляревского) дає про себе знати – і у швидкій зміні “декорацій”, і в умовній казковості подій, і в “оперній” статичності колоритних героїв
(1 votes, average: 5.00 out of 5)