ЛІТЕРАТУРА ПРОТИ ВІЙНИ
Трагічний і гуманістичний пафос творів про Другу світову війну
На полях Другої світової війни загинули мільйони чоловіків і жінок. Вони могли б працювати, любити, народжувати дітей, радіти життю, але полягли в боях, не дійшовши до перемоги.
Друга світова війна стала випробуваннням віри в людину, в прогрес. Смерть завжди несправедлива, але загибель мільйонів молодих людей на фронтах і в таборах смерті ще більш трагічна.
Після війни у літературу приходить покоління митців, основною темою творів яких стала
Гуманізмом сповнені твори німецьких письменників. їхні герої – учасники війни – віддають свої життя за хибні ідеї, а жертви, принесені на вівтар війни, виявляються непотрібними.
Росіянин М. Шолохов і німець Г. Белль
В оповіданні Г. Белля “Подорожній, коли ти прийдеш у Спа..” – 10-20 хвилин з життя смертельно пораненого солдата, який потрапляє з поля бою на операційний стіл і перед амнезією остаточно переконується, що він знаходиться у своєму місті, у своїй школі, у своєму класі, а на дошці – фраза, яку він не дописав у тому, тепер далекому шкільному житті.
Письменники розповідають про трагедію маленької людини, долю якої зламала війна. Але ця дуже конкретна і дуже особиста історія виявляється трагедією не тільки покоління, народу, а й усього людства.
Усі твори, присвячені подіям війни, пройняті трагічним пафосом і застерігають людство від повторення помилок минулого. Війна не може бути лицарською, шляхетною; лицемірно думати, ніби війна – справа сильних чоловіків, і ніби сильний має право нав’язувати свою волю слабкому, зневажати інші нації й народи, вивищувати себе над іншими. Війна жорстока, протиприродна й антигуманна.
Запитання
1. Що таке трагічний пафос у літературі?
2. Які теми є актуальними після Другої світової війни?
(2 votes, average: 3.50 out of 5)