Якось учитель російської мови та літератури запропонував нам таке питання: якби вам довелося декілька років жити на безлюдному острові, які книги ви взяли б із собою?
Багато хто відповів дуже розумно, бажаючи показати свою начитаність. Я ж написав, що хотів би взяти з собою лише одну книгу – “Тлумачний словник”. Коли вчитель аналізував наші відповіді, то похвалив тих, кому подобаються Чехов і Булгаков, хоча ми їх ще не вивчали (Чехова – зовсім небагато, у 7 класі). Хвалив і тих, кому подобається “Гаррі Поттер”.
Мене ж серед
Може, вчителю не відомі слова А. Франса: “Словник – це Всесвіт, розташований в алфавітному порядку. Всі інші книжки містяться в ньому, треба їх тільки звідти витягти”.
Світ слів дивовижний. У ньому – все життя. Усе в природі, людському суспільстві має свою назву.
Кожне нове явище, поняття, дія, предмет чи його ознака дістають своє визначення.
Усі знають С. Маршака. Коли ми були маленькими, батьки часто читали нам його вірші. Вони дуже потішні. Творчість цього поета в школі не вивчається.
А даремно. Я б включив його до шкільної програми. Не тільки тому, що він цікавий поет.
Я
Усердней с каждым днем гляжу в словарь.
В его столбцах мерцают искры чувства.
В подвалье слов не раз сойдет искуство,
Держа в руке свой потайной фонарь.
На всех словах – события печать
Они дались недаром человеку.
Як би там не було, а я однаково узяв би на безлюдний острів “Тлумачний словник”. І певен, що з ним мені не було б нудно.
(2 votes, average: 5.00 out of 5)