Тест на людяність (за новелою Г. Маркеса “Стариган із крилани”)
Усе життя людство на щось скаржилося і часто зводило очі до неба у німому проханні допомогти. Хіба мало в кожного лиха, негараздів! От якби ангел з неба прилетів та й допоміг в усьому.
Отож Габріель Гарсіа Маркес і уявив собі таку ситуацію. До скромної родини, в якій хворіла дитина, одного разу завітав ангел.
І хоч уже другого ранку жар у дитини спав, Пелайо, батько хлопчика, сторожко придивлявся до незнайомця з крилами, підозрюючи в ньому недобре. Бодай хто з людей хоч
До нього йшли висповідуватися, йому надокучали проханнями, недужі видирали з його крил пір’я, аби доторкнутися ними для зцілення до хворих місць. Безбожники кидали в нього
Ні. Вони ще й нарікали, що той їм заважає, витоптує городину. Ангел ледве не загинув. А може, йому й треба було лише трішки людяності, щоб вижити. Адже коли “Пелайо, нарешті, пожалів старого, загорнув його в ковдру й відніс у повітку”, за деякий час ангел одужав, і навіть пір’я в нього відросло на крилах.
Нарешті йому пощастило знятися й полетіти від цих людей. Вони не готові були до спілкування з ангелом.
Письменник, змалювавши фантастичну появу ангела, в усьому іншому залишився вірним реалізму. Читач легко впізнає характери й людські звички у його героях. І стає зрозумілою думка автора про те, чи здатне людство витримати тест на терпіння й людяність, аби знайти спільну мову з ангелами.