“Ні – війні!” в творах письменників”

Ще в часи Першої світової війни у літературі були підняті такі надзвичайно важливі теми, як антимілітаризм и і боротьба проти приниження одного народу іншим. Наприклад, видатний чеський письменник Ярослав Гашек, висвітлюючи образ бравого вояки Швейка, гостро критикував тогочасну імперську політику можновладців Австрії і попереджав, що війна знищує не тільки тіла тих, що гинуть, а й душі тих, хто залишаються живими.

А трагедія Другої світової війни, зокрема Великої Вітчизняної війни, дуже близької нашому народові, війни, яка охопила майже

увесь світ, примусила творчих людей переосмислити воєнну тему і по-іншому відображати її у своїх творах та поезіях. У другій половині XX століття за кордоном з’являється багато творів про події Другої світової війни, які відображали їх із самих несподіваних кутів зору. Зачіпають проблеми війни твори таких видатних письменників, як Ернест Хемінгуей, Генріх Белль і багато інших, у творчості яких присутній антивоєнний пафос, але майже нема опису подій самої війни.

А ось, наприклад, у творчості В. Гроссмана навпаки, мова здебільшого йде події, які відбуваються на німецькому фронті, у німецьких та російських концентраційних

таборах та у військовому тилу Німеччини і Радянського Союзу.

Та яким би великим надбанням не були твори зарубіжних письменників на тему війни і на антивоєнну тему, такої кількості правдивих творів про Велику вітчизняну війну, як у російській та українській літературі, немає ні в одного народу світу. Наприклад, війна і людина – головна тема більшості творів відомого білоруського письменника Василя Бикова. Перед усім, його цікавлять не визначні події під час війни, а моральні основи поведінки людини в екстремальних умовах. У своїх творах автор вдається до глибокого психологічного аналізу, розкриває внутрішній світ своїх героїв, причини і наслідки їх вчинків. Більшість таких героїв – звичайні радянські люди, які нічим не виділяються від своїх співвітчизників.

З перших сторінок творів вони не вражають читачів ні силою, ні мужністю. Але знайомлячись з ними поближче, становиться зрозумілим, що силу їх духу зламати неможливо.

Війна без прикрас постає зі сторінок творів таких відомих письменників радянського періоду, як В. Некрасов, Я. Івашкевич, К Воробйов, Г. Бакланов та багатьох інших. Ці автори зображують війну такою, якою вона є в реальності – це тяжкі воєнні будні, страждання, кров і смерть – все, що суперечить прагненням справжньої людини.

Не залишають без уваги антивоєнну тему і сучасні письменники. Сьогодні вони знаходять багато спільних рис у діях ворогуючих армій і становищі їх звичайних солдат. І це достатньо природно, бо тоталітарний режим, нехай він радянський чи німецький, нехтує людиною. Він абсолютно байдужий до долі свого народу, до його сподівань і прагнень. Але, навіть незважаючи на те, що такий режим суворо карає інакомислячих, правих і неправих, винних і безвинних, для справжньої людини поняття обов’язку і Батьківщини у будь яких умовах повинно залишатися найважливішим.

А прагнення до життя у мирі та злагоді з іншими людьми, у злагоді з іншими народами – це перший духовний обов’язок кожного борця проти війни.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

“Ні – війні!” в творах письменників”