1 Пізній нехитрий Божий маневр – Місяць росте, наче плід у шлунку. Серпень, чіпкий, попри те, що мине, Впевнено згущує фарби в малюнку. Теплі циклони, мов слід поцілунку, Гоять природи розхитаний нерв. […] Мов сновидіння на кінчиках вій, Передосіння Східна Європа Нині застигло німує, і твій Голос приходить, ніби хвороба Крізь непричинені кимось ворота, Легко, мов пошесть або суховій.
Бачиш сама, що чекає за цим – Наші дерева, недбало убрані В чорного неба масний антрацит, Наші водойми, відкриті, мов рани, Нас роз’єднали. Замкнуто брами.
Ми володіли доволі не гіршим Проміжком часу, котрий навчав Переступати власний поріг, Гаяти день на майданах провінцій, Жити під небом, що дише вгорі Тепло і часто, як дихають вівці. Ми розумілись на нашому віці, Мов на таємній і рідкісній грі. Стрімко, мов подих на рівні грудей, Вранішні стигми, планети і числа – Плинне знання, що повільно веде Вглиб, потаємна коштовна Вітчизна Нашого співу, що тане, і де Місця не стане сказати: “Пречиста, Зглянься на
Нам не завжди щастило. Поміж заводи й військові частини Швидко відходять рештки тепла. З Зрідка гортаєш чернетки, в яких Тісно й строкато – сходи, вітальні, Двері будівель, бруківки в’язких Вулиць.
Помірно-континентальний Клімат країни. Солодка ментальність перших Поселень. Світлі мазки […] Все, що миналось, і все, що всотав – Мапи держав, ворожіння на слові, Стоси листів, повітові міста, Зібраний епос, важка промисловість, Вся анатомія, чесність і совість, Вся переповненість, вся висота. 4 Падає сніг. Засинає лоза.
Тонко ступивши на трави і ріки, Бог роздивляється, як зіслиза В урвище степу обрис шуліки. З Божого ока, зім’явши повіки, – здібний пластун – виповзає сльоза. Вранці, без розпізнавальних ознак, З голих дерев оббиваючи іній, Падає янгол – літун-одинак, Рушить химерну довершеність ліній, З чим і вмирає, лишивши, однак, Срібний тривожний дюралюміній.
Сонце прямує попри дахи. Збірники прози, ранкові моління. Ми зберегли, наче кисень – птахи, Присмак причетності до покоління, Котрий хвилює, мов перше гоління Шкіру. Надходять волхви й пастухи, Щоб розумітись на цій глибині.
Втіха – доволі поважний набуток В нашому віці. Падає сніг. Падає сніг. Все віджито й забуто.
Непереможно, легко, розкуто, На ліхтарі, на міста, на вогні.
(2 votes, average: 4.50 out of 5)