Важко знайти у світі літературу, у якій приділялося б стільки уваги темі: людина й Природа. Імена майже всіх письменників пов’язані з мальовничими місцями. Пушкіна не відокремимо від Михайлівського, Толстой – від Ясної Галявини.
Відношення людини до природи – одна з найбільш злободенних проблем сучасності. Письменники, економісти, учені б’ють тривогу: природа в небезпеці, вона має потребу в порятунку. Зараз не можна сказати, що людина – цар природи.
Скорення природи обернулося для нас знищенням її багатств, боротьба з нею
У сімдесяті роки Віктор Астафьев написав “Останній уклін” і ” Цар-Рибу”. Мовлення в оповіданнях ” Цар-Риби” іде про браконьєрів, що порушує заборони на полювання й рибний лов. Астафьев упевнений: “Таємниця на землі й зірки на небі були тисячі років до нас. Зірки потухали иль розбивалися на осколки, замість них розцвітали на небі інші. І дерева в тайзі вмирали й народжувалися, одне дерево спалювало блискавкою, підмивало рікою, інше смітило
Але страху, збентеженості своєї не змогли їй передати, не прищепили й ворожості, як не намагалися”.
У главі ” Цар-Риба” образ цар-риби символізує саму природу. У цій главі вступає в боротьбу з осетром величезних розмірів людина. Двобій закінчується на користь природи.
Втративши совість, людина зазнає поразки, а чарівна цар-риба спливає на дно Єнісею.
У своїх творах Валентин Распутін пише про захист природи. У повісті “Прощання із Запеклої” він показує страждання людей, які залишають свою батьківщину. Мені здається, що разом з людьми плаче, страждає й природа.
На острові є дерево, його намагалися зрубати, спиляти, підпалити. Люди нічого не можуть зробити з ним. Природа теж протистоїть людям. Але чи витримає вона цю боротьбу?
Коли ми боремося із природою, ми знищуємо самих себе.
У повісті “Пожежа” піднімається та ж проблема. “Ліс вирубувати – не хліб сіяти”, – говорить головний герой повести “А ліс вибрали – до нового десятки й десятки років. Вирубують же його при нинішній техніці в роки. А потім що? Потім голод, убогість”.
Адже разом із природою гине й людина.
Сучасні письменники вчать нас замислюватися над тим, що ми робимо із природою. Занадто багато горя й страждань приносить нам технічний прогрес. Він наносить удари по природі, а виходить, наносить смертельні удари й нам.
Таке відношення до природи приводить до катастроф, що трясуть увесь світ. Згадую слова Пришвіна: “Охороняти природу – значить охороняти Батьківщину”.
(2 votes, average: 5.00 out of 5)