Незвичайно початок роману: “Ішли і йшли й співали “Вічну пам’ять”… Кого ховають?.. “Живаго”. Так, на протиставленні жив і мертвого, будується весь добуток Пастернаку
Основне питання, навколо якого обертається “зовнішнє й внутрішня” життя головних героїв, – відносини з революцією, відношення до революції. Найменше і Юрій Живаго, і сам автор були її супротивниками, найменше вони сперечалися з ходом подій, пручалися революції. Їхнє відношення до історичної дійсності зовсім інше
Воно в тім, щоб сприймати історію,
Самого Юрія захоплюють червоні партизани, він змушений проти волі брати участь у збройній боротьбі. Кохана Живаго Л ара живе в повній залежності від сваволі сменяющих друг друга влади, готова до того, що її в будь-який момент можуть призвати до відповіді за чоловіка, що давно вже залишив їх з дочкою. Життєві й творчі сили Живаго вгасають, тому що він не може упокоритися з неправдою, що відчуває навколо себе. Безповоротно йдуть доктори, що оточували, люди – хто в небуття, хто за кордон, хто в інше, нове життя
Сцена смерті Живаго – кульмінаційна в романі. У трамвайному вагоні в доктора починається серцевий приступ. “Юрію Андрійовичу не повезло. Він потрапив у несправний вагон, на який увесь час сипалися нещастя…” Перед нами втілення задохнувшейся життя, задохнувшейся тому, що потрапила в ту смугу історичних випробувань і катастроф, що ввійшла в життя Росії з 1917 року
Ця кульмінація підготовлена всім розвитком роману. На його протязі й герой, і автор