Визнання й популярність Бунін придбала як прозаик, але значне місце в його творчості завжди занімала поезія. Він почав з віршів і писав вірші до кінця своїх днів. В 1901 році вийшов збірник віршів “Листопад”, у який увійшли кращі вірші з ранньої поезії Буніна. Лейтмотив збірника – елегійне прощання з минулим.
Це вірші про Батьківщину, красу її природи, про смутні заходи осені й зорі літа Блок високо оцінив цей збірник, сказавши про право Буніна “на одне з головних місць у сучасній поезії”.
Блок писав: “Так знати й любити природу,
Ліс, точно терем писаний, Ліловий, золотий, багряний, Веселої, пестрою стіною Коштує над светлою галявиною. Берези желтою різьбленням Блищать у лазурі голубой, Як вишки, ялинки темніють, А між кленами синіють Те там, те тут у листі наскрізній Просвіти в небо, що оконца. Ліс пахне дубом і сосною, За літо висохнув він від сонця И Осінь тихою вдовою Вступає в строкатий терем свій.
Почуттєве відношення поета
Колись поет. Поет! А вуж потім тільки прозаїк”.