…Я так люблю Татьяну милую мою!
О. Пушкін
Великий російський поет О. Пушкін багато чарівних віршів присвятив реальним жінкам, які зустрічалися в його житті. Та чи не найтепліші слова сказані ним на адресу створеній його фантазією героїні роману у віршах “Євгеній Онєгін”.
Пушкінська Татьяна Ларіна з перших рядків твору вражає читача своєю винятковістю, несхожістю ні на свою молодшу сестру, ні на інших сусідських панночок, ні на свою матір:
Она в семье своей родной Казалась девочкой чужой. …Дитя сама, в толпе детей
Вона не бавилася з ляльками, “детские проказы ей были чужды”. їй більше до душі були таємничі оповідання, що звучали зимовими довгими вечорами в дівочій. Свої сердечні таємниці вона довіряє лише старенькій няньці – простій селянці. “Дика, печальна, молчалива, как лань лесная, боязлива”, вона почувала себе затишно серед природи, полюбляла вставати вдосвіта, щоб зустріти на балконі перші промені сонця. Ще з юних літ Татьяна уподобала читати романи, вони їй заміняли все.
Дівчина поринала в них, немов у мрійний сон.
Тож зовсім і не дивно, що її серце полонив Онєгін, такий
Татьяна живе передусім своїм чутливим серцем. Гіркий досвід кохання розбудив її думку. Вона змогла, вчитавшись в улюблені книги Євгенія, зрозуміти того, “по ком она вздыхать осуждена судьбою властной”.
Пушкін постійно підкреслює чистоту і незвичайну простоту своєї героїні, де б вона не була – на самоті в своїй дівочій кімнаті, чи на лоні природи, чи у великосвітській залі. Багатство та княжий титул її чоловіка не змогли змінити внутрішньої суті Татьяни. Набравши зовнішньої впевненості і невимушеності хазяйки світського салону, вона залишається такою ж природною:
Без взора наглого дія всех, Без притязаний на успех, Без этих маленьких ужимок, Без подражательных затей… Все тихо, просто было в ней…
Успіх у великосвітському товаристві, багатство, модний дім для Татьяни мало що важать. Вона віддати рада
Всю эту ветошь маскарада, Весь этот блеск, и шум, и чад За полку книг, за дикий сад, За наше бедное жилище, За тс места, где в первый раз, Онегин, видела я вас…
Татьяна покохала не жартома, на все життя. Проте, піддавшись благанням матері, вона виходить заміж, і в своєму заміжжі вона така ж вірна, як і в своєму коханні.
Душевна цілість, щирість і глибина почуття, природність, вірність своєму серцю і обов’язку – ось ті кращі риси російських жінок, які втілив в образі свого “вірного ідеалу” Пушкін.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)