Тарас Шевченко
Причинна (Стислий переказ, дуже скорочено)
Реве та стогне Дніпр широкий, Сердитий вітер завива, Додолу верби гне високі, Горами хвилю підійма. І блідий місяць на ту пору Із хмари де-де виглядав, Неначе човен в синім морі, То виринав, то потопав. У таку страшну погоду на берег Дніпра виходить дівчина. Вона чекає свого коханого, що пішов у похід разом з іншими козаками.
Вона збожеволіла від зілля, яке дала їй ворожка, щоб менше тужила за козаком. Дівчина – сирота, у неї було тільки одне щастя в житті – її коханий, але, мабуть,
Дивиться униз – там її чекають русалки. Коли дівчина спустилася, русалки залоскотали її. Дівчина лежить під старим дубом при битій дорозі.
В цей час повертається козак і бачить кохану. Він передчуває щось недобре. Побачивши, що кохана вмерла, “зареготавсь, розігнався – Та в дуб головою”. Над могилою козака посадили явір та ялину, а над дівочою могилою – червону калину.
Критика, коментарі до твору, пояснення
(1 votes, average: 5.00 out of 5)