Шевченко Тарас – Причинна (скорочено)

1814-1861 Балада

Буря на дніпрі. Горами зіймаються величезні хвилі, гнуться під поривами шаленого вітру високі верби. А на березі, біля гаю, щось біле блукає, схоже на русалку.

Ні, то не русалка, а дівчина, що її ворожка зробила причинною, аби менше сумувала за молодим козаком. Торік він пішов у похід, обіцяв повернутися, та чомусь не їхав. дівчина-сирота щиро полюбила козака і побивалася за ним, не знаючи, чи він живий, чи, може загинув; чи кохає її, чи знайшов собі іншу.

Так вона ходила берегом, а тим часом з води повиринали русалки і залоскотали

причинну.

Вранці з діброви виїхав козак, кінь його вороненький ледве ступав, спотикався. доїхав до того дуба, де розлучився з коханою дівчиною, і побачив її:

Вона! Боже милий! Бач, заснула виглядавши. Моя сизокрила!

Кинув коня та до неї: “Боже ти мій, боже!” Кличе її та цілує… Ні, вже не поможе! “За що ж вони розлучили

Мене із тобою?” Зареготавсь, розігнався – Та в дуб головою!

Невдовзі проходили там дівчата, що йшли в поле жати. Побачили коня і козака з дівчиною, думали, що вони сплять, і хотіли їх злякати, але зрозуміли, що ті мертві,- і втекли.

Козака і дівчину, як сиріт, поховали громадою. Насипали край дороги дві могили в житі, посадили над козацькою могилою явір та ялину, а над дівчиною – червону калину. На гілках співають птахи, поки зійде місяць і повиходять з дніпра русалки.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 2.50 out of 5)

Шевченко Тарас – Причинна (скорочено)