На перший погляд тема вірша проста: “листок відокремлений”, “від дружної гілки відлучений”, “з волі случаючи що носиться, прагну куди велить мені доля”, але ідея вірша не така. У вірші Жуковського розкриваються думки автора про те, що в реальному світі людин – це всього лише випадковість, залежна від волі долі, він не може бути спокійний і умиротворений тут, щире щастя там, “куди на світі все прагне”.
Художнім прийомом, за допомогою якого автор будує композицію й, отже, виражає ідею, може бути протиставлення. У вірші
Центром цього вірша стають переживання й міркування ліричного героя. Він сумний, безнадійно смутний. У його серці таїться трагедія. Він уподібнює себе відокремленому листку, а своє життя скитаниям листка
Всі особливості поетичної мови цього вірша працюють на розкриття душі ліричного героя. Вірш задушевно, смутно, співуче. Ефект польоту, просування, стрімкості створюють відкриті голосні
Смуток і туга ліричного героя передаються читачеві й зрозумілі йому
Вірш Жуковського написано чотиристопним ямбом, немає розподілу на строфи, і тому вірш сприймається як єдиний значеннєвий і звуковий потік. Хоча у вірші можна виділити певні – це досягається завдяки різним способам римування.
Цей вірш зіграв немаловажну роль у творчості Жуковського й у розвитку росіянці літератури
Василь Андрійович Жуковський народився 23 січня 1783 року під Тулою. Ріс нормальним парубком, дуже захоплювався перекладами Гріючи й інших авторів.
В 1802 році перекладає Гріючи “Сільський цвинтар”. Це міркування про життя й долю людства, важлива не саме життя, а думки про життя. Поета хвилює мир людської душі, таємничий, загадковий і разом з тим близький і рідний.
У своїх творах Жуковський домагається контролю думок героїв, їх внутрішньо стан перебуває під контролем і постійною увагою письменника.
Поезія Жуковського – елегійна й романтична. Ліричний герой випробовує зіткнення між мрією й дійсністю, тема самітності, вічного незадоволення живе у всіх добутках. Головні теми автора: загибла дружба й загибла любов, переживання й трагедії героїв.
Туга, томління, незадоволеність – типово романтичні подання, але в Жуковського герої бачать можливість щастя усередині себе, у своєму внутрішньому світі.
” Лише тому в кому почуття немає
Нехай землею жахливий
Щастя в нас і Боже світло
Нами лише прекрасний”.
За щастя не треба ходити далеко, воно в самій людині. І завдання кожного знайти в собі це щастя, і подарувати його кому – те ближньому по можливості.
Мені подобається природа описана у творах Жуковського, вона грає дуже важливу й вагому роль. Поет бачить у природі стихійний і таємничий початок – ніч, море, гроза…
Мені дуже близький Жуковський своїми думками. Як мені здається, будь-яка людина може знайти що – те своє в цьому авторі, що збагатить цієї людини як особистість і зробить ледве – ледве счастливее.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)