Віктор Марі Гюго Ернани

Іспанія, 1519 р. Палац герцога Руй Гомеса де Сильва в Сарагосі. Пізній вечір. Старця немає будинку.

Дена Сіль, його племінниця й наречена, чекає свого улюбленого Ернани – сьогодні повинна зважитися їхня доля. Дуенья, почувши стукіт у двері, відкриває й бачить замість Ернани незнайомця в плащі й капелюсі із широкими полями. Це король дон Карлос: воспилав пристрастю до доньї Сіль, він бажає довідатися, хто його суперник.

Дуенья, одержавши кошель із золотом, ховає короля в шафі. З’являється Ернани. Він похмурий – є чи в нього право на любов доньї Сіль? Батько його був страчений за наказом покійного короля, сам він став вигнанцем і бандитом, а герцог де Сильва має незлічимі титули й багатствами. Дена Сіль клянеться випливати за Ернани всюди – навіть на ешафот.

У цей момент Дон Карлос, якому набридло сидіти у вузькій шафі, перериває бесіду закоханих і грайливо пропонує доньї Сіль розділити серце на двох. У відповідь Ернани оголює шпагу. Зненацька для всіх у палац вертається старий герцог.

Дон Руй гнівно корить племінницю й молодих людей: за старих часів жоден дворянин не насмілився б опоганити сивини старого, зазіхнувши на честь його майбутньої дружини. Дон Карлос, нітрохи не зніяковівши, розкриває своє інкогніто: відбулися надзвичайно важливі події – помер імператор Максиміліан, мають бути вибори й ськладна закулісна боротьба за трон. Королеві необхідна підтримка таких могутніх васалів, як герцог де Сильва.

Присоромлений вельможа просить у короля прощення, а Ернани із працею стримує лють побачивши свого заклятого ворога. Залишившись один, юнак вимовляє жагучий монолог – тепер він повинен раськвитаться з королем не тільки за батька, але й за спробу спокусити донью Сіль.

На наступну ніч дон Карлос улаштовує засідку, щоб перешкодити втечі доньї Сіль із Ернани. Підслухавши розмову закоханих, вона вивідав домовлений знак – три бавовни в ладоши. Дена Сіль попадається на виверт короля. Дон Карлос обіцяє зробити її герцогинею, принцесою, нарешті, королевою й імператрицею. З обуренням відкинувши домагання монарха, дівчина волає про допомогу до Ернани, і той з’являється вчасно із шістьома десятками вірних горців – тепер король у повній його владі.

Шляхетний розбійник пропонує вирішити справу двобоєм, однак Дон Карлос зарозуміло відмовляється: учора він дозволив собі схрестити шпагу з незнайомцем, але для бандита це занадто більша честь. Ернани, не бажаючи бути вбивцею, відпуськає короля, а той на прощання повідомляє йому нещадну війну. Дена Сіль благає коханого взяти її із собою, але Ернани не може прийняти подібної жертви: відтепер він приречений – нехай дена Сіль виходить заміж за свого дядька.

Дівчина клянеться, що вмре в один день із Ернани. Закохані розстаються, обмінявшись першим і, бути може, останнім поцілунком.

Замок герцога де Сильва в горах Арагону. Дена Сіль у білому – сьогодні день її весілля. Дон Руй любується цнотливою красою своєї нареченої, однак дівчина готується не до весілля, а до смерті. Входить паж і повідомляє, що якийсь прочанин просить пристановища.

Герцог, вірний завітам стародавньої гостинності, наказує прийняти подорожанина й запитує, що чутно про бандитів. Паж відповідає, що з “гірським левом” Ернани покінчений – сам король женеться за ним, і за його голову призначена нагорода в тисячу екю. З’являється Ернани в костюмі прочанина: побачивши донью Сіль у весільному вбранні, воно громовим голосом називає своє ім’я – нехай його зрадять у руки короля. Дон Руй відповідає, що ніхто в замку не насмілиться видати гостя. Старий іде, щоб віддати необхідні розпорядження по обороні замка, а між закоханими відбувається бурхливе пояснення: юнак обвинувачує донью Сіль у зраді – коли ж бачить приготовлений нею до шлюбної ночі кинджал, упадає в каяття. герцог, Що Повернувся, застає наречену в обіймах Ернани.

Вражений таким віроломством, він порівнює Ернани з Іудою. Юнак благає вбити його одного, пощадивши безневинну донью Сіль. У цей момент перед замком з’являється дон Карлос зі своїм військом. Герцог ховає суперника в схованці за картиною й виходить назустріч королеві. Той вимагає видати заколотника.

Замість відповіді дон Руй показує портрети предків, перераховуючи подвиги кожного, – ніхто не посмітить ськазати про останнього з герцогів, що він зрадник. Розлютований король загрожує йому всілякими карами, але побачивши доньї Сіль міняє гнів на милість – він готовий пощадити герцога, взявши в заручниці його наречену. Коли король віддаляється зі своїм видобутком, старий випуськає Ернани.

Юнак благає не вбивати його зараз – він повинен помститися донові Карлосу. Вручивши герцогові свій мисливський ріг, Ернани клянеться віддати життя, коли цього зажадає дон Руй.

Ахен. В усипальницю Карла Великого входить король у супроводі дона Рикардо де Рохаса. Уночі в ськлепі зберуться змовники – німецькі князі й іспанські гранди, поклявшиеся вбити дона Карлоса.

Недавно серед них з’явилися старий і юнак, які виділяються своєю рішучістю. Король холодно відповідає, що всіх зрадників чекає ешафот – аби тільки тільки стати імператором! У цю годину радяться вибірники. 06 їхньому рішенні возвестит дзвін: один удар означає, що вибрано герцога Саксонський, два – перемагає Франциськ I, три – імператори стає дон Карлос. Король, відіславши дона Рикардо, наближається до усипальниці Карла: волаючи до тіні могутнього імператора, він благає наставити його – як упоратися з дивовижним тягарем влади?

Почувши кроки своїх убивць, дон Карлос ховається в усипальниці. Змовники тягнуть жереб – один з них повинен пожертвувати собою й завдати смертельного удару. До великої радості Ернани ця честь випадає йому. Дон Руй розчулює суперника поступитися, однак Ернани непохитний. У цей момент б’є дзвін.

На третьому ударі з усипальниці виходить дон Карлос – відтепер імператор Карл V. З усіх боків до нього поспішають наближені, і Карл просить привести донью Сіль – бути може, титул цезаря зачарує її серце? Імператор наказує узяти під варту лише герцогів і графів – інші змовники неварті його мести. Ернани гордо виступає вперед: тепер йому немає потреби приховувати своє ім’я – принц Хуан Арагонський, герцог Сегорби й Кардони має право зійти на ешафот. Дена Сіль кидається на коліна перед дон Карлосом. Піднявшись над незначними страстями, імператор прощає всіх і дає згоду на шлюб доньї Сіль із Ернани, якому повертає втрачені титули.

Колишній розбійник відрікається від колишньої ворожнечі – у його серце залишилася тільки любов. Він не зауважує погляду, що ненавидить, старого герцога.

Палац принца Арагонського в Сарагосі. Пізній вечір. Ернани й дена Сіль тільки що сполучалися шлюбом.

Гості жвавий обговорюють чудесне перетворення розбійника в іспанського гранда. Усюди лунають хвали імператорові й молодій прекрасній парі. На тлі загальних веселощів виділяється похмура фігура в масці – ніхто не знає, хто ця людина, але від нього віє смертю.

З’являються щасливі молоді: усі поздоровляють їх і поспішають залишити одних. Ернани й дена Сіль безмірно щасливі. У розпал самих палких визнань лунає звук мисливського рога. Ернани здригається й блідне: ськазавши дружині, що в нього відкрилася стара рана, він відсилає її за цілющим бальзамом.

Входить людина в масці – це дон Руй Гомес прийшов за Ернани. Ернани бере кубок з отрутою, і в цей момент вертаються дена Сіль. Побачивши старого, вона миттєво розуміє, яка небезпека загрожує над чоловіком.

Дон Руй нагадує юнакові про клятву, дена Сіль волає до любові. Переконавшись у даремності благання й погроз, вона вихоплює кубок і відпиває до половини – інше дістається Ернани. Закохані обіймаються й мовою, що слабшає, благословляють небо за цей останній поцілунок.

Побачивши страшну справу рук своїх, дон Руй убиває себе. Завіса.


Віктор Марі Гюго Ернани