Вірш був написаний в 1818 році. У цей час поет перебував у Петербурзі і перебував на службі у государя – імператора як вчителі російської мови у великої княгині Олександри Федорівни. Пережив заміжжя М. Протасової в 1817 році.
Для 24 – річного Жуковського це розквіт творчості. Особиста драма поета і пов’язане з нею розчарування в усьому відбилися в темі та ідеї вірша.
На перший погляд тема вірша проста: “листок відокремлений”, “від дружної гілки відлучений”, “по волі випадку носять, прагну куди велить мені рок”, але ідея
Художнім прийомом, за допомогою якого автор будує композицію і, отже, висловлює ідею, може бути протиставлення. У вірші Жуковського це асоціативне протиставлення: дружна гілка – відокремлений листок. Вид блукаючого листка народжує в серці ліричного героя роздуми про власне життя. І він розуміє, що життя листка і людини однаково безладно.
Центром цього вірша
Він уподібнює себе відокремленому листком, а своє життя поневірянням листка.
Всі особливості поетичної мови цього вірша працюють на розкриття душі ліричного героя. Вірш задушевно, сумно, співуче. Ефект польоту, просування, стрімкості створюють відкриті голосні звуки: “о”, “у”, “а”.
Письменник використовує пропозиції з трьома крапками, задає риторичні питання, які потребують відповіді.
Смуток і туга ліричного героя передаються читачеві і зрозумілі йому.
Вірш Жуковського написано чотиристопним ямбом, немає поділу на строфи, і тому вірш сприймається як єдиний смисловий і звуковий потік. Хоча у вірші можна виділити певні – це досягається завдяки різним способам римування.
Цей вірш зіграло важливу роль у творчості Жуковського та в розвитку російської літератури.
(2 votes, average: 4.50 out of 5)