Поступово, проте, виявилася потреба у більш дробової класифікації, у розподілі на пологи, види, різновиду тощо. буд. Принаймні того як у Європі накопичувався казковий матеріал, стало дедалі більше з’ясовуватися, що його сюжетів порівняно невелика, що чимало сюжети інтернаціональні, а нові матеріали є здебільшого варіанти вже і описаних сюжетів. Постало питання: за які ж сюжети взагалі відомі європейської казці?
Саме це питання створення та відповів фінський учений.
Він взяв кілька великих європейських збірників і встановив що у них
Покажчик вирушив у 1910 року у Гельсінкі серії FFC (FolkloreFellowsCommunіcatіons). Аарне надав у світовій науці неоціненну послугу. Кожен тип казки отримав назву і номер.
Кожен тип дано в стислому, схематическом переказі. Номер типу є шифр, т.
Е. умовний знак, що означає казку, незалежно від цього, якою мовою її записано. Шифри ці мають таку ж значення, як міжнародні латинські назви рослин та тварин чи хімічні символи. Позначати казки лише крізь заголовка не, тому
Та й назви ці втрати ще щось говорять про змісті казки.
Справді, казку криються, наприклад, під назвами “Фролка-Сидень” чи “Олена Премудра” тощо. буд.? Ми побачимо нижче, що, наприклад, Д. До.
Зеленін чи брати Б. М. і Ю. М.
Соколов, щоб дати покажчики до своїх збірникам, змушені були давати стислі перекази текстів. Очевидно, що така прийом неможливий там, де йдеться про тисячі і тисячах текстів.
Тепер для позначення казок досить вказати номер типу. Тож якщо казка позначена номером 707, варто подивитися в покажчик, аби побачити, що це “Цар Салтан”.
Під цим самим номером знайдемо стисле вищенаведене викладення змісту цієї казки. Тепер, коли, наприклад, збирач повертається з експедиції і хоче повідомити, казку він привіз, він позначає їх номерами по Аарне. І це робиться для характеристики збірок.
З того часу, як з’явився покажчик Аарне, в усьому світі увійшло звичай докладати до збірки перелік типів. Якщо дослідник займається, наприклад, одним сюжетом, скажімо, казкою “Горбоконик”, йому немає потреби перечитувати цілі збірники.
Він дивиться, чи є книзі тип 531, й одразу бачить наявність або відсутність шуканої казки у кожному збірнику якою мовою. Ще великої ваги шифровка має для описи архівних матеріалів й у складання каталогів які у архівах казок. Пригадую, як колись, вивчаючи казку про Несмеяне, я звернувся до архів Пушкінського вдома.
Мені дуже люб’язно дозволили переглядати будь-які рукописні матеріали, але чи є дана казка в архіві, сказати було неможливо. Нині це докорінно змінилося.
Досить поглянути до каталогу, складений у системі Аарне, й відразу можна встановити, чи є дана казка в архіві, або немає, і є, який саме папці, що не зборах і який сторінці яку можна знайти. Каталог Аарне отримав всесвітнє поширення та ввійшов у міжнародну науку.
Він було переведено на багато європейських мов. Російською мову його перевів проф. М.
П. Андрєєв під назвою “Покажчик казкових сюжетів у системі Аарне”. Переклад цей був випущений Казкової комісією Державного російського географічного суспільства на 1929 року. Андрєєв спорядив свій покажчик бібліографічними посиланнями на новітні російські збірники.
Тож якщо дослідник займається казкою “Царівна-жаба”, то під 402-м номером він знайде список російських варіантів цієї казки в врахованих Андрєєвим збірниках.
Кількість знайдених сюжетів виявилося разюче малим. Аарне передбачив для свого покажчика близько 2400 номерів. Насправді типів менше.
Аарне, звісно, розумів, що не вичерпав матеріалу, що може знайтися нові, непередбачений їм типи. І він залишив у своїй нумерації порожні місця, прогалини, які можна заповнені згодом.
Приміром, після типу 130 відразу слід тип 150. 20 номерів залишено вільними заповнення у майбутньому. Фактично число встановлених Аарне типів вбирається у тисячі.
Такий спосіб розміщення матеріалу дає можливість поповнити цей покажчик, не ламаючи і порушуючи що у світової ужиток порядку, й радянські дослідники та широко цим користувалися. Андрєєв, наприклад, переводячи цей покажчик російською мовою, вніс у нього ряд доповнень з російського матеріалу.
Так само надійшли вчені інших країнах. Доповнення вносили певний різнобій і конче потребували обліку, і упорядкування. Це було зроблено північноамериканським ученим Стифом Томпсоном, який перевів покажчик англійською мовою і врахував усі зроблені цей час дополнения56.
У 1964 року переклад було з наступними доповненнями (за національними каталогам – ред.
)57 Сьогодні це видання є тією стандартом, який орієнтуються вчені усього світу. Тут до кожного номера даються опубліковані бібліографічні покажчики (зокрема покажчик Андрєєва), до кожного типу вказані також новітні дослідження з нього. Отже, будь-який дослідник з кожної казці відразу може встановити все опубліковані варіанти і всі наявні праці усіма мовами Європи.
Такі гідності покажчика Аарне.
(2 votes, average: 4.50 out of 5)