Стоїть в селі Суботові (скорочено) – Шевченко Тарас

На горі високій Домовина України, Широка, глибока. Ото церков Богданова. Там-то він молився.

Щоб москаль добром і лихом З козаком ділився. Мир душі твоїй, Богдане! Не так воно стало;

Москалики, що заздріли, То все очухрали. Могили вже розривають Та грошей шукають, Льохи твої розкопують

Та тебе ж і лають, Що й за труди не находять! Отак-то, Богдане! Занапастив єси вбогу Сироту Украйну!

За те ж тобі така й дяка. Церков-домовину Нема кому полагодить!! На тій Україні,

На тій самій, що з тобою Ляха задавила! Байстрюки Єкатерини

Сараною

сіли. Отаке-то, Зіновію, Олексіїв друже! Ти все оддав приятелям.

А їм і байдуже. Кажуть, бачиш, що все то те Таки й було наше.

Що вони тілько наймали Татарам на пашу Та полякам… Може, й справді! Нехай і так буде!

Так сміються ж з України Стороннії люди! Не смійтеся, чужі люде! Церков-домовина,

Розвалиться… і з-під неї Встане Україна. І розвіє тьму неволі,

Світ правди засвітить, І помоляться на волі Невольничі діти!..

Критика, коментарі до твору, пояснення (стисло): На відміну від загальноприйнятої думки про те, що Б. Хмельницький зробив добру справу, підписавши угоду з російським царем на Переяславській

раді 1654 року, Шевченко вже тоді зрозумів: Україна потрапила ще в більшу кабалу. Богдан “молився, Щоб москаль добром і лихом 3 козаком ділився”. Але не так сталося. Російський уряд не дотримався угоди, йому потрібні були лише гроші та нові території. Поет картає гетьмана, говорячи, що москалі з нього сміються, нікому навіть полагодити церкву, у якій він похований.

Разом з тим вірить, що розвалиться та “церков-домовина”, “і з-під неї Встане Україна. І розвіє тьму неволі. Світ правди засвітить… “


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Стоїть в селі Суботові (скорочено) – Шевченко Тарас