Мені однаково, чи буду (скорочено) – Шевченко Тарас

Мені однаково, чи буду Я жить в Україні, чи ні. Чи хто згадає, чи забуде Мене в снігу на чужині – Однаковісінько мені. В неволі виріс меж чужими, І, неоплаканий своїми,

В неволі, плачучи, умру, І все з собою заберу. Малого сліду не покину На нашій славній Україні,

На нашій – не своїй землі. І не пом’яне батько з сином. Не скаже синові: “Молись. Молися, сину: за Вкраїну Його замучили колись”.

Мені однаково, чи буде Той син молитися, чи ні… Та не однаково мені. Як Україну злії люде Присплять, лукаві, і в огні Її, окраденую, збудять…

Ох,

не однаково мені.

Критика, коментарі до твору, пояснення (стисло): Більшу частину свого життя Т. Шевченко прожив у неволі, звик страждати. Але ніколи не мирився з думкою про те, що його рідний Край, Україна, знаходиться у рабстві. Усім серцем він прагнув допомогти – і караючи панів та царя гнівним сатиричним словом, І звертаючись до серця й розуму освіченої, заможної частини суспільства, і нагадуючи народові про його славне козацьке минуле.

Вірш Мені однаково… ” виражає найглибші патріотичні почуття поета, готового до самозречення заради щастя свого рідного народу, заради волі України.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3.50 out of 5)

Мені однаково, чи буду (скорочено) – Шевченко Тарас