Сидить козак на розпутті, грає та співає про козацьку славу. Навкруг нього зібралася громада. Зажурилася Україна, бо ніхто її не рятує; козацтво гине, віру запродано, як галич (галки) поле криють ляхи, уніати. Прокочуються козацькі повстання Наливайка, Кравчини, Павлюги. А це обізвався Тарас Трясило, орел сизий.
Вже не три дні, не три ночі б’ється Трясило, ізнемігся, а поляки на чолі з Конецпольським радіють, бенкетують. Тарас зібрав козаків на раду. Вирішили, що наступати будуть вночі. Як зійшов місяць, ревнули гармати. Розпочалася велика
Над річкою, в чистім полі могила чорніє. де кров текла козацькая, трава зеленіє. Згадає козак гетьманщину та й заплаче. Слухають люди кобзаря, сльози втирають.
А кобзар тут же з журби як заграє веселої, щоб із ворогів покепкувати. Критика, коментарі до твору, пояснення (стисло):
В основі поеми – історична подія – розгром повсталими козаками на чолі з гетьманом Тарасом Трясилом польського війська гетьмана С. Конецпольського. Зображення й поетичне осмислення історичного факту подається в обрамленні – як зустріч із кобзарем, який співає історичні пісні й думи, натякаючи сучасникам та нащадкам про негідність боротьби за свою волю.
(2 votes, average: 3.00 out of 5)