Видатне місце в історії української літератури від давнини до нинішнього часу займає творчість ХУІІ-ХУШ ст. Для характеристики літературної спадщини ХУІІ-ХУШ ст. історики літератури вживають поняття “стиль барокко”. Перші риси барочного стилю в українській літературі почали з’являтися наприкінці XVI ст.
Тривалий час уважалося, що риси барочного стилю характеризують лише мистецтво й літературу Західної Європи. Погодя почали говорити й про український барокко. Втім, досить тривалий час це поняття прийняте було застосовувати лише
Згодом про барокко почали говорити як про загальноєвропейський літературний стиль. Крім польських і західноєвропейських впливів, українське барокко мало й власні джерела, національні: по-перше, давньоруські літературні; по-друге, фольклорні елементи
Властиво, етимологія строку “барокко” на сьогодні залишається невідомої. Науці відомі, принаймні, три версії щодо його походження. Відповідно до першої версії, термін “барокко” походить від португальського, що означає “поруччя неправильної форми”. Відповідно до другої
Ці теорії відбивають одна іншу (вишукана аристократичність протиставляється старому схоластичному підходу до світосприймання). Відповідно до третьої версії, термін “барокко” – це трансформований французький жаргонізм художніх майстерень, що означав “зм’якшити контур”. Ця, остання версія, указує на те, що барокко – це мир метафор, алегорій, образів і символів
Строк барокко в літературознавчому словнику-довіднику за 1997 р. трактується так: барокко (італ. – дивний, химерний) – напрямок у мистецтві й літературі, якому належить важливе місце в прогресі європейської культури
Деякі дослідники вважають, що барокко не є універсальним ключем до естетичної спадщини, але сучасне літературознавство не подає більше прийнятного терміна, що дозволяв би краще зрозуміти сутність стилю українського мистецтва того періоду
Літературне барокко прагнуло вразити читача пишним, квітчастим стилем, риторичним обрамленням добутку. У різних країнах літературне барокко розвивалося в різні часи. На територіях православно-словянских країн літературне барокко зіштовхувалося з польськими й західноєвропейської барочними культурами.
Вони проявлялися на різних рівнях цього напрямку – “високому”, “середньому”, і “низькому”.
“Високе”, або книжкове літературне барокко писалося здебільшого церковно слов’янською або латинською мовами. Народна, розмовна Мова є частиною “низького” барокко. Не можна вважати, що літературне барокко було недоступно народу. Зрештою, мова барочних добутків може варіювати, залежно від добутку або, навіть, окремої, його частини. Так, у певних сценах шкільної драми, мова наближається до народного, зокрема в жартівливих піснях.
Наближення до польської мови зауважуємо в добутках шляхетских кіл (наприклад, “гербові вірші”). Наближення до російської мови відбувається в деяких пам’ятках XVIII ст. З іншого боку, кількість українців серед перекладачів (в XVII ст.) в урядах, на духовних посадах, пізніше в університетах Росії було таке значне, що елементи української мови прижилися в російської канцелярської, судової, шкільної, Зрештою – наукової термінології
Художники барокко часто виявляли більше уваги до зовнішньої форми, чим до змісту в добутках. У літературному барокко дивним образом поєднувалися розбіжності: земна й небесна, духовна й світське, античність і християнство
Літературне барокко приділяє велику увагу природі й людині. Для літературного барокко властива потреба руху, напруга відчуттів, а в природі барокко знаходить напругу, боротьбу, рух
(1 votes, average: 5.00 out of 5)