Життя та доля С. Васильченка. Степан Васильченко – це літературний псевдонім Степана Васильовича Панасенка (1879-1932 рр.). С. Васильченко – людина високої моральної краси, на долю якої випало багато випробувань. Навчаючись у Глухівському учительському інституті, пішов учителювати.
Отак і прожив життя, працюючи вчителем і пишучи Твори, бо мав особливий дар: бачити і помічати в житті людей основне і відтворювати його на папері. І як письменник, і як учитель з великою любов’ю і відповідальністю ставився до своїх обов’язків. Його кредо
Талант мужності і співчуття. С. Васильченко завжди був шляхетною, інтелігентною людиною, відданою обов’язку. Пережив революцію і громадянську війну, писав твори про дітей, вчителів, про потяг народу до світлого життя та щастя.
Неодноразово письменник підкреслював, що прагне писати твори “меншим розміром, більшим змістом”. Тому саме новела стала улюбленим жанром письменника.
Степан Васильченко – майстер малих жанрів прози. С. Васильченко – майстер короткої новели та невеликої повісті,
Головна ознака їх – бути гранично правдивими до життя.
Повість “Талант” – твір про долю таланту з народу. С. Васильченка завжди хвилювала тема талановитої людини з народу. Головною проблемою повісті “Талант” є трагічна доля народних талантів, а саме талант Тетяни – співачки – і трагізм її долі в тогочасному суспільстві.
Смерть героїні повісті – це звинувачення суспільства. У письменника болить душа, що талановита українська молодь зростала у неуцтві і темряві, не маючи доступу до освіти і культури.
Степан Васильченко – класик нашої літератури. Поезія оповідань письменника в їхній людяності, стислості, емоційності, душевності. Його твори сповнені віри в завтрашній день України, яку письменник дуже любив.
(2 votes, average: 4.00 out of 5)