Вікторія Стах – українська поетеса, есеїстка, перекладачка, журналістка. Літературні псевдоніми – Мстислава Чайка, Яніра Мева, Мотря Чуйбіска, Жирка Зигзиця, Віктір Остап.
Народилася 1969 року в Києві. Закінчила філологічний факультет Національного університету ім. Т. Г. Шевченка.
Працювала лаборантом на кафедрі української літератури, згодом молодшим науковим працівником у музеї-квартирі П. Г. Тичини. У 1992-1994 роках працювала завідувачкою відділом літератури й мистецтва еротичного часопису для сімейного читання “Лель”. Працювала
У 1998-1999 роках працювала над програмою “Чайник” (телеканал СТБ) та програмою “доброї ночі, Україно” (телекомпанія “ЕРА”.
Пише колонки для “Газети по-українськи”.
Чоловік – Михайло Бриних, літератор.
Виховує трьох дітей.
Творчість
З 1985 року почала друкуватися в українській періодиці як поетеса, прозаїк, публіцист, журналіст та літературний критик.
Автор ідеї та співупорядник антології української еротичної поезії “Біла книга кохання”. Співавтор численних антологій
Автор збірок віршів “Побачення біля трансформаторної будки”, “Ритуальне самогубство”, “Пан Кухоль” (для дітей), друкувалася в антологіях та колективних збірниках.
Лауреат премії видавництва “Смолоскип” за цикл інтерв’ю з проблем мистецтва (1997). Переможниця конкурсу “Сила малого”.
Деякі тексти Вікторії Стах було покладено на музику гуртом “Мертвий півень”.
Вірші перекладалися англійською та російською мовами.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)