Юрій Семенович Старостенко народився 13 червня 1923 року в місті Забєлишине в Білорусії. Батько його був фельдшером, а мати – медсестрою. Юрко мало не щодня навідувався до лісу, милувався його красою і непомітно для себе переймався глибокою любов’ю до рідної природи… 1934 року родина Старостенків переїхала до нової столиці України – Києва. Краса зустріла його і тут.
Скільки близького, спорідненого до білоруської природи побачив хлопець у цьому краї, і скільки нового, небаченого потрапило в око пильного природолюба! Тут закінчив Юрій
Та замість фронту його направили разом з іншими ровесниками в донецьку область на жнива. Працювали хлопці до знемоги і зібрали все, до останньої зернини. Пізніше Юрію Старостенкові випало служити у військах МВС, районному військкоматі міста Києва, у відділі охорони дніпровського басейну. Але восени 1954 року, коли Юрію Старостенкові виповнилося всього тридцять літ, його спіткало непоправне горе – він тяжко захворів. довгими безсонними ночами згадувалось життя, наповнене багатьма незабутніми подіями,
А тут ще й знайомство нещодавно сталося на пташиному базарі – з письменником Олександром Копиленком. Знову попливли довгі безсонні ночі, але вже не тільки в спогадах, а й у натхненній творчій праці над аркушами паперу… І ось 1958 року з’явилося друком перше оповідання Ю. Старостенка про природу Карпат “Рідні гори”. А наступного року вийшла у світ перша книжка його природничих оповідань “Ловись, рибко!”. Твори письменника лаконічні та щирі. Автор часто вдається до персоніфікації – надає явищам природи, тваринам та рослинам людських властивостей.
Письменник любив повторювати: “Коли я пишу для дітей про нашу прекрасну природу, я відчуваю, що знайшов своє місце в житті”. Багато задумів не встиг здійснити Ю. Старостенко. 1965 року він помер.