Старий відлюдник – Мацуо Басьо

Старий відлюдник Зсохнеться ось-ось, як узимку на шнурку димлений лосось. Окуні морські зуби щирять із полиць: в лавці холодно… Крук – немилий птах, але як милує зір в ранішніх снігах! Рушу, й раптом – хить! Ухоплюсь за колосок… це розлуки мить.

Чистий водоспад… 3 ярих сосен глиця в воду падає улад. Побравши ціпки, зійшлись діди сивочолі усі на гробки.

Хризантеми пах… У кумирнях з прадавен темні лики Будд. Довгий, довгий шлях – і ніхто не йде навстріч, лиш осіння ніч…

Чом так постáрів я цеї осені? Птиці, хмари. Осінь-праосінь…

Як там живе сусіда? Не знаю зовсім. В мандрах я знеміг. Полем паленим шуга сон мій – чи юга?

Десять літ тут жив. Едо! Я іду.

Прощай! Ти – мій рідний край. Мавпа зойкне – співчуття…

А як плаче в непогідь кинуте дитя?


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Старий відлюдник – Мацуо Басьо