ПАСМО ВОЛОССЯ ОД НЕБІЖЧИЦІ-МАМИ – Мацуо Басьо

ПАСМО ВОЛОССЯ ОД НЕБІЖЧИЦІ-МАМИ Цілував би – жаль: од моїх пекучих сліз іней піде в тань… Рік кінчивсь, а мандри ні: далі в стоптаних сандалях, в зношенім брилі… Жаль на серце впав: при дорозі рожі цвіт кінь мій общипав…

Я, метеличок, собі крильця обірву: на, цвіти, мачок! Мандрівник – і все: це тепер моє ім’я. Йде осінній дощ. Берег високий. Потішив мені душу самотній сокіл. Із далеких літ скільки всього нагадав цей вишневий цвіт!

Тяжка година! До нічлігу ледь добрів – цвіте гордина! Квіття горове шелевіє-шелестить… Водоспад

реве.

Зозулі розспів в передсвітанні тоне. Далекий острів. Чужина чужа – знов мандрую у світи… Мжить осіння мжа.

В мандрах десь і вмру… Вітер в душу наганя холод і журу. Кулюсь на коні: тінь моя коцюрбиться мовчки по землі.

Журавель знеміг, на холодне поле впав… Мандрівця нічліг. Сакура стара – невже справді зацвіла?

Спогад, ніби дим… Ніч шляхи мела: скільки снігу там зосталось після помела! Виходжу з Кінчу, мов із мушлі той м’якун. Осінь наскінчу.

Он рибалка-птах: любо глянуть, як пірна, але й сумно – ах!


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 2.50 out of 5)

ПАСМО ВОЛОССЯ ОД НЕБІЖЧИЦІ-МАМИ – Мацуо Басьо