Старий мир і нові хазяї життя

Антон Павлович Чехов – майстер короткого оповідання, геніальний художник-новеліст і великий драматург. Його п’єси “Чайку”, “Три сестри”, “Дядько Ваня”, “Вишневий сад” не сходять зі сцен театрів і донині. Популярність їх у нас і на Заході велика.

Творчість А. П. Чехова доводиться на кінець XIX – початок XX століття, коли на зміну феодальному ладу приходить капіталістична формація, що дала можливість увести нові форми господарства. Однак представники помісного дворянства знехотя вступали в нове життя. Консерватизм

більшості з них, нездатність відмовитися від феодальних методів ведення господарства, невміння використовувати сформовану ситуацію привели поміщицькі маєтки кразорению.

На тлі зубожіння дворянства вступає в економічне життя Росії новий шар суспільства, нові люди – підприємці, “хазяї життя”. У п’єсі “Вишневий сад” цей новий хазяїн життя – Лопахин – розумний, енергійний ділок, промисловець. На тлі непрактичних, безвладних дворян Раневских і Гаевых, що живуть більше минулим, чим сьогоденням, його виділяє величезна енергія, широкий розмах роботи, спрага утворення.

Він. знає своє місце

й у житті, і в суспільстві й ніде не роняє свого достоїнства. У той час як Лопахин усвідомлює безвихідність положення власників вишневого саду й дає їм практична рада, вони складають патетичні гімни будинку й саду, розмовляють із речами – із шафою, зі столиком, цілують їх і несуться думками в миле, безтурботне минуле, так безповоротно збігле

В екстазі вони не чують і не хочуть чути Лопа-Хіна, про неминучість катастрофи ніхто з них не хоче говорити. Лопахин прямо й просто називає речі своїми іменами (“… Вишневий сад Ваш продається за борги…

“), готовий допомогти в лиху, але в нього немає загальної мови з Гаевыми. Його тверезий, реалістичний підхід до дійсності здається їм “хамством”, образливим для їхньої честі, нерозумінням краси. У Лопахина ж своє розуміння краси: “Настроїмо ми дач, і наші онуки й правнуки побачать отут нове життя”. Старий мир – Гаевы й Раневские, Симеоновы-Пищики, Фирсы, хоронителі колишніх традицій, і Шарлотты, неодмінні гувернантки, і лакеї, слуги – іде зі сцени життя. Іде тому, що неспроможно, уже безглуздий і смішний

“Честю моєї, чим хочеш клянуся, маєток не буде продано! (Збуджено.) Щастям моїм клянуся!

” – говорить Гаїв. Але нічого не робить, сподіваючись те на гроші ярославської тіточки, то на заміжжя Ані. Вони не розуміють всієї серйозності свого положення й продовжують вести безтурботний спосіб життя, викликаючи справедливий докір Лопахина: “…Таких легковажних людей, як ви, добродії, таких неділових, дивних, я ще не зустрічав”. Безвільність, непристосованість, невміння жити, безтурботність характеризують цих панів

Вони відстали від часу й повинні поступитися свій будинок і свій сад, своє місце новим хазяям життя, тверезим, практичним, розумним і діловитим. “…Господи, ти дав нам величезні ліси, неосяжні поля, найглибші обрії, і, живучи отут, ми самі повинні б по-справжньому бути велетнями…” Філософія Лопахина: праця – основа життя

“Коли я працюю подовгу, без утоми, тоді думки легше, і здається, начебто мені теж відомо, для чого я існую. А скільки, брат, у Росії людей, які ^існують невідомо для чого”. Він здатний почувати красу, захоплюється картиною квітучого маку

За словами Трофимова, у нього “тонкі, ніжні пальці, як в артиста.., тонка, ніжна душа”. Він розуміє, що “зі свинячим рилом у калашный ряд…” лізе

Але з яким торжеством він говорить: “Вишневий сад тепер


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 2.50 out of 5)


Старий мир і нові хазяї життя