Починається повість із декількох повідомлень-некрологів про смерті від розряду струму сімнадцятилітнього Эдгара Вибо. Потім треба діалог матері й батька загиблого юнака. Ці двоє розсталися, коли їхньому синові було всього п’ять років.
З тих пор батько жодного разу його не бачив, за винятком одного випадку, коли син приходив інкогніто. З діалогу з’ясовується, що до пори до часу Эдгар дуже добре встигав в училище професійно-технічного утворення, а потім раптом, не поладивши з майстром-вихователем, усе кинув і втік з будинку
Виїхав
Батько Эдгара, що бажає побільше про нього довідатися, оскільки пояснення матері не задовольняють його, розпитує тих, хто коли-небудь, дружив з його сином, або разом працював, або просто випадково коли-небудь зустрічався. Так він знаходить магнітофонну стрічку. І довідається
Эдгар Вибо, так само як і Холден Колфилд із роману Сэлинджера “Над прірвою в житі”, дуже ранимо, йому важко знайти загальну мову з навколишніми його людьми, він ненавидить фальш. Випадок зближає його з дітьми з дитячого садка, що розташований поблизу від його будинку, що розвалюється. Подружившись із цими дітьми, Эдгар виявляє в собі здатності вихователя. Вручаючи кожній дитині по кисті, вона вчить їхнього живопису, і всі разом вони створюють на стінах дитсадка своєрідне художнє полотно. Эдгар уважає себе художником, але, на жаль, цього ніхто не розуміє, людям всі його картини здаються мазаниною.
Ну а що стосується “страждань” молодого Эдгара Вибо, те вони починаються, коли він знайомить із вихователькою цих дітей. Незалежно від того, як кличуть неї насправді, він охрестив її Шарлоттой (скорочено Шерли), по імені героїні роману Гете, що доріг йому настільки, що він буквально не розстається з ним ні на хвилину. Причому на магнітофонній стрічці, що він посилає Другові Вилли, Эдгар нерідко цитує Гете, описуючи свої почуття до Шерли, не називаючи джерела, і подумки уявляє собі, як у приятеля від такого пишномовного складу й від подиву лізуть на чоло ока.
Цитує він рядка з роману й у розмові Сшерли.
У повісті повторюється ситуація, описана в романі Гете. Шерли, що на чотири роки старше Эдгара, чекає от-от, що вертається з армії нареченого, якого кличуть Дитер. Нарешті той демобілізується, надходить в університет, щоб вивчати там германістику, і жениться на Шерли. Однак, судячи з деяким мигцем загубленим Эдгаром зауваженням, того цікавить не стільки філологія, скільки можливість зробити собі кар’єру завдяки суспільній роботі.
Він нуднуватий, він уже занадто дорослий, і, схоже, любов Шерли до нього починає слабшати. Эдгар двічі побував у них у гостях. Один раз він витягся молоду подружню пару на природу постріляти з духової рушниці.
Дитеру, однак, ця прогулянка доставила не дуже багато задоволення. Він, зважаючи на все, початків ревнувати Шерли до Эдгару. Однак, корячись пориву гніву, наступного разу він відпустив їх одних качатися на моторному човні.
Погода була похмура, потім полив дощ, Шерли й Эдгар вимокнули, змерзнули, і в якийсь момент, пригорнувшись друг до друга, щоб зігрітися, не встояли перед спокусою. Ця їхня зустріч виявилася останньою
Саме до цього періоду життя головного героя ставиться початок його роботи в ремонтно-будівельній бригаді. Оскільки юнак він не ординарний і часом буває колючим, притирання до трудового колективу в нього йде зі скрипом. Особливо складно йому ладити з жестковатим бригадиром. Виникає конфлікт.
Положення рятує літній майстер Заремба, більше чуйний, більше мудрий, чим рвучкий бригадир. Заремба розуміє, що Эдгар не якийсь там вітрогон, що бажає одержати грошики, нічого не роблячи, а серйозний юнак, з характером. І літній робітник переконує про цьому своїх колег. Однак саме в цей час в Эдгара виникла ще одна проблема. Занедбаний будинок, у якому він жив, нарешті вирішили знести. Виходить, потрібно було куди-небудь їхати.
Але куди? Не в Миттенберг же. Цього він боявся найбільше.
Провінційні городки особливо важко діють на психіку юнаків начебто Эдгара. А час тим часом підтискало. Приятель Вилли видав адресу Эдгара його матері, і та повинна була от-от з’явитися до нього з візитом. Дозвіл проблеми відбувся зненацька. Працюючи в бригаді, Эдгар звернув увагу на недосконалість існуючих пульверизаторів для розбризкування фарби й захотів ощасливити своїх колег винаходом більше доконаного апарата.
Але тільки апаратом з’єднав щось не так. Випробовуючи прилад, він замкнув струм на собі…
Я. В. Нікітін
Джерело: Всі шедеври світової літератури в короткому викладі. Сюжети й характери. Закордонна Література XX століття.
М.: “Олімп”; ТОВ “Видавництво ACT”.
(2 votes, average: 4.50 out of 5)