I. “Символізація” художнього мислення. (Батьківщиною символізму вважається Франція. До Росії він прийшов наприкінці XIX ст. У процесі художнього мислення речі матеріального світу у свідомості поета перетворювалися на певні “знаки”, а художні образи – на символи.
Доторкнутися до цієї символіки означало вирватися за межі земної реальності і дійти до розуміння ідеальної краси, істинного буття. На російських теренах символізм набув самобутнього національного характеру. Від самого початку він зазнав впливу філософського вчення
II. Російський символізм.
1. “Старші символісти” (декаденти). (Біля витоків російського символізму стояла московська група на чолі з поетом В. Брюсовим. Серед петербурзьких поетів вирізнялися Ф. Сологуб, 3. Гігіпіус, Д. Мережковський та ін. Внесок “старших символістів” – не у створення системи символів. Вони були більше імпресіоністами, бо прагнули передати найтонші відтінки настроїв. А от “молодші” символісти, серед яких були О. Блок, В’яч. Іванов, А. Бєлий, ще більше “розмили”. поняття символу і зробили його багатоплановим.
У
Тоді група “Скіфи”, до якої входили О. Блок, А. Бєлий, С. Єсенін та інші, спробувала поєднати символізм і революцію. Один із результатів цієї спроби – поема О. Блока “Дванадцять”.)
2. Інші течії “срібної доби” російської поезії. (Акмеїзм став альтернативою символізмові і означав прагнення до вершини, до найвищого ступеня поезії. Засновник акмеїзму М. Гумільов. Він неодноразово підкреслював, що поезію слід відвернути від містики символізму і максимально наблизити до реального життя. Навколо Гумільова об’єдналися талановиті російські поети С. Городецький, А. Ахматова, О. Мандельштам, М. Зенкевич, М. Лозинський та інші. Вони виступали за звільнення поезії від символізму, а світ сприймали з його звуками, голосами, фарбами.
Ще одним опозиційним напрямом до символізму був футуризм (з латинської мови – майбутнє). Футуристи відкидали будь-які традиції, а інколи і вічні цінності заради розбудови нової небаченої культури за останнім словом науки і техніки. Писали, не визнаючи синтаксису, розділових знаків, навіть пропонували відмінити прикметник і прислівник. Найяскравішими особистостями різних груп футуризму були В. Хлєбников, В. Маяковський, І. Северянін, М. Асеєв, Б. Пастернак та ін.)
ІІІ. “Срібна доба” в історії російської поезії. (Незважаючи на розбіжності у світогляді представників різних напрямів модернізму початку XX ст., російські поети зробили величезний внесок в історію поезії. Вони відобразили у своїх творах той нелегкий період економічного і суспільного розвитку світу першої половини XX ст. За “срібної доби” з’явилися поети, які. і донині користуються серед читачів популярністю.)
(2 votes, average: 2.50 out of 5)