6 клас
(за віршами “Над Дніпровською сагою…”, “Зоре моя вечірняя…”)
І варіант
Всьому світові відомий наш великий поет Тарас Григорович Шевченко. У 1847 році його було заарештовано за участь у Кирило-Мефодіївському братстві. Він перебував на засланні 10 років.
Творчість Шевченка цих років пронизана почуттям туги за рідним краєм, самотності. Але в ній же ми чуємо нескореність поета царизмові.
Рідна природа була для Шевченка першим джерелом розуміння краси, формувала його смаки, спосіб мислення. З дитинства поет
Пейзаж викликає в нас захоплення. Одночасно виникають почуття жаху, суму, болю від того, що на фоні чудової природи можуть так тяжко жити прості
Село! – І серце одпочине;
Неначе писанка село…
Веселі здалека палати,
Бодай ви терном поросли!
Щоб люди й сліду не найшли.
Через протиставлення Шевченко виражає свою любов до трудового народу і ненависть до панів. Поет захоплювався красою рідної природи, але серед цієї краси хотів бачити щасливими своїх земляків. Є в Шевченка і вірші-пейзажі, де змальовується світ, в якому існує гармонія між природою і життям людини. Тільки той, для кого ця природа була рідною, міг із таким натхненням оспівати знайомий краєвид.
У вірші “Над Дніпровською сагою…” Шевченко змальовує літній день на Дніпровій затоці, вживаючи пестливі слова. У нього дерева, “мов дівчаточка співають”, “повбрані, заквітчані”.
Пейзажна лірика Шевченка збуджує в читачів почуття добра, краси, навчає розуміти і любити природу.