Два бійці – Рибалка й Сотників – зимової вночі, ховаючись від німців, кружляють по полях і переліскам. У них завдання – добути продовольство для партизанського загону. Рибалка йде легко, споро. Сотників хворий – у нього температура, слабість.
Не випливало йому відправлятися па завдання. Але інші по різних причинах відмовилися.
Сотникову стало ніяково – і він погодився Набрели на село, зайшли в хату старости, літнього вже людини, що сидів за столом над Біблією. – Німцям прислужуєш, вражина? – напустився на нього Рибалка.
Той
Сотників отстреливается, але поранений сам. Колишній учитель, артилерист, командир батальйону, він потрапив в оточення й прибився кпартизанам. Боєць не боїться смерті, йому страшно стати тягарем.
Рибалка вертається за ним До ранку вони добираються до наступного села. Їх зустрічають четверо дітлахів.
Старша дівчинка пригощає вареною картоплею. Вертається з роботи мамка – Демчиха. Вона вимовляє: “Чого вам ще треба? Хліба?
Сала?
Яєць?”
И отут у хату стукають німці й поліцаї.
Жінка ховає партизанів на горищі, отругиваясь від непрошених гостей, які шукають Горелку. І отут з горища лунає кашель Сотникова. Партизан забрали Сотникова піддають страшним катуванням: зривають нігті, ламають пальці. У цей же підвал кидають Демчиху – і Сотників мучиться каяттями совісті, що із-за нього загине жінка.
У цьому ж підвалі – єврейська дівчинка Басячи. Від її вимагають видати імена тих, хто неї ховав від фашистів, націлених на повне знищення євреїв. У підвал кинутий і літній староста за те, що він не видав партизанів і приховував у себе Басю.
Староста тільки в ніч перед стратою розповідає, що пішов на цю посаду на прохання місцевих мужиків і колишнього секретаря райкому Рибалка вирішує на допиті поводитися “розумно” – уникнути катувань і зберегти своє життя. Він пропонує Сотникову зіграти “у поддавки”, але той відмовляється. Рибалка ненавидить Сотникова за це: викликався йти хворим, видав всіх своїм кашлем – а тепер у нього, чи бачите, принципи!
Для Рибалки головне – вижити, зберегти себе.
А потім він вивернеться, утече! Ладний і справний боєць Рибалка, фізично здоровий, виявляє неймовірну слабість духу – навіть дівчинка Басячи знаходить у собі сили не видати імена тих людей, які ховали неї до того, как. вона потрапила на піклування старости.
Ранком усіх вивели “на ліквідацію”. Сотників бере провину на себе: “Це я ранив вашого поліцая. Це я – партизан Цей (кивок на Рибалку) виявився поруч випадково”.
Для Сотникова дуже важливо перед неминучою смертю постаратися виконати свої обов’язки перед людьми, оказавшимися поруч із ним. Це буде останнім проявом його “я” перед тим, як воно зникне.
Рибалка ж піклується тільки про своє виживання. Він рвонувся до фашистів: “Згодний бути поліцаєм! ” – Сволота! – крикнув йому Сотників.
Рибалки негайно ж випробували в справі. Він разом з поліцаями гнав приречених на смерть на місце страти Він допоміг Сотникову піднятися на плаху й вибив опору з-під його ніг. Сотників скористався останньою милістю долі – умер гідно.
Рибалка ж зрозумів, що після участі в ліквідації ніякої втечі, ніякого повернення в колишнє гідне життя в нього немає й бути не може
(1 votes, average: 5.00 out of 5)