Скорочено “Брут Другий” Альфьери

Цицерон і Кимвр чекають своїх однодумців – Кассия й Брута. Вони розуміють, що батьківщині загрожує небезпека й баритися не можна. Цицерон бачить, що Цезар, переконавшись, що загальний страх для нього надійніше, ніж любов продажної черні, робить ставку на армію. Ведучи римських воїнів у бій з парфянами, він наносить Риму останній удар

Цицерон жалує, що він уже старий і не може битися за батьківщину з мечем у руках. Підоспілий Кассий з гіркотою говорить, що в Цицерона вже не залишилося гідних слухачів, але Цицерон заперечує: народ завжди народ.

Як би людина не була незначна наодинці із собою, на людях він незмінно перетворює. Цицерон хоче виголосити промову перед народом.

Диктатор опирається на силу, Цицерон же опирається на істину й тому не боїться сили: “Повалений буде Цезар, / Як тільки буде він викритий”.

Кимвр упевнений, що Цицерон не зможе зійти на форум, тому що шлях туди закритий, а якби й зміг, те його голос потонув би в лементах підкуплених людишек. Єдиний засіб – меч. Кассий підтримує Кимвра: не треба чекати, поки боягузливий народ оголосить Цезаря тираном, треба першими винести йому вирок і привести його у виконання. Кращий засіб

– найшвидше

Щоб покінчити з рабством у Римі, досить одного меча й одного римлянина, навіщо ж засідати й витрачати час на коливання? З’являється Брут. Він спізнився, тому що говорив Сантонием.

Цезар послав Антонія до Бруту, щоб домовитися про зустріч. Брут погодився зустрітися із Цезарем тут же, у храмі, тому що вважає, що Цезар-Ворог страшнее, чим Цезар-Друг. Кассий говорить, що він, Кимвр і Цицерон одностайні в ненависті до Цезаря, у любові до вітчизни й у готовності загинути за Рим. “Але планів вийшло три: / У громадянську війну вітчизну ввергнути, / Иль, неправдою неправда назвавши, роззброїти / Народ, иль Цезаря прикінчити в Римі”.

Він запитує думки Брута.

Брут хоче спробувати переконати Цезаря. Він думає, що спрага честі Цезареві дорожче, ніж спрага царства. Брут бачить у Цезарі не лиходія, а честолюбця.

Під час Фарсальской битви Брут потрапив до Цезаря в полон. Цезар зберіг йому життя, і Брут не хоче відповідати на добро невдячністю

Брут уважає, що один лише Цезар може повернути сьогодні Риму волю, могутність і життя, якщо знову стане громадянином. Брут вірить, що в Цезаря шляхетна душа й він стане захисником законів, а не їхнім порушником. Якщо ж Цезар залишиться глухий до його доводів, Брут готовий заколоти його кинджалом

Цицерон, Кимвр і Кассий упевнені, що Брут занадто високої думки про Цезаря й план його незбутній. Антоній доповідає Цезареві, що Брут згодно зустрітися з ним. Він ненавидить Брута й не розуміє, чому Цезар терпить його. Цезар говорить, що з його недругів Брут – єдиний, хто його гідний.

Цезар воліє перемагати не зброєю, а милістю: простити гідного ворога й заручитися його дружбою краще, ніж знищити його. Так у свій час Цезар надійшов із Брутом, так має намір надходити й надалі. Він хоче будь-що-будь зробити Брута своїм іншому.

Коли приходить Брут, Антоній залишає їх удвох.

Брут волає до розуму Цезаря. Він заклинає його знову стати громадянином і повернути Риму волю, славу й мир. Але Цезар неодмінно хоче скорити парфян. Він стільки воював, що хоче зустріти смерть на поле свари

Цезар говорить, що любить Брута, як батько. Брут же випробовує до Цезаря всі почуття по черзі, крім заздрості: коли Цезар проявляє себе як тиран, Брут його ненавидить, коли в Цезарі говорить людина й громадянин, Брут випробовує до нього любов і замилування. Цезар відкриває Бруту, що він його батько

На доказ він показує Бруту лист його матері Сервилии, що підтверджує, що Брут – її син від Цезаря. Брут приголомшений, але ця звістка не змінює його переконань. Він жадає врятувати батьківщину або загинути

Цезар сподівається, що Брут одумається й завтра підтримає його в сенаті, інакше він зустріне в Цезарі не батька, а пана. Брут призиває Цезаря довести свою батьківську любов і дати йому можливість пишатися своїм батьком, інакше йому доведеться вважати, що теперішній його батько – той Брут, що дав Риму життя й волю ціною життя власних дітей. Залишившись один, Цезар викликує: “Можливо ль, щоб єдиний мій син / Відмовлявся мені коритися / Тепер, коли увесь світ покірний мені?” Цицерон разом з іншими сенаторами їде з Рима: він старий, і в ньому вже немає колишньої безстрашності

Кимвр і Кассий розпитують Брута про його бесіду із Цезарем. Брут розповідає їм про те, що він син Цезаря. “Щоб кров від цієї плями очистити / Жахливого, до краплі повинен я / За Рим її пролити”. Бруту не вдалося переконати Цезаря. Кимвр і Кассий уважають, що Цезаря треба вбити

Брут іде за радою до своєї дружини Порції – дочки великого Катона. Порція, щоб довести свою мужність, відітнула собі мечем груди й непохитно переносили біль, так що її чоловік навіть не знали про це. І тільки після цього випробування вона насмілилася попросити Брута довірити їй свої таємниці. Кимвр і Кассий захоплюються мужністю Порції

Антоній приходить до Бруту. Цезар передає йому, що сподівається на голос крові, що повелить Бруту любити й поважати людини, що дали йому життя. Брут запитує, чи готовий Цезар відмовитися від диктаторства, відродити закони й підкорятися ім.

Брут просить Антонія передати Цезареві, що завтра в сенаті сподівається почути від нього перелік дійових заходів по порятунку батьківщини. Брут у такій же мері жадає врятувати Рим для блага римлян, як і врятувати Цезаря заради Рима

Після відходу Антонія змовники вирішують залучити на свою сторону ще кілька гідних римських громадян. У курії Помпея збираються сенатори. З вулиці доносяться лементи юрби.

Кассий говорить Бруту, що по його знаку змовники з мечами накинуться на Цезаря. З’являється Цезар

Він запитує, чому багато сенаторів не прийшли на збори. Брут відповідає: “Ті, що сидять у сенаті, / Прийшли зі страху; тих, кого тут ні, / Розсіяв страх”. Брут виголошує промову, де звеличує достоїнства Цезаря, що одержав верх над собою й над чужою заздрістю

Він поздоровляє Цезаря, що бажає стати громадянином, рівним серед рівних, як колись. Брут пояснює тим, що зібралися, що говорить від імені Цезаря, оскільки він і Цезар тепер одне, адже він – син Цезаря. Цезар вражений натхненною зухвалістю Брута. Він говорить, що хоче зробити його своїм спадкоємцем.

Цезар не відступив від свого рішення відправитися в похід на парфян.

Брута він хоче взяти із собою, а після перемоги над ворогами Рима він готовий віддати себе в руки своїх ворогів: нехай Рим вирішує, ким він хоче бачити Цезаря: диктатором, громадянином або зовсім ніким. Брут востаннє волає до Цезаря, але Цезар повідомляє, що той, хто не підкориться йому, – ворог Рима, бунтівник і зрадник. Брут оголює кинджал і потрясає їм над головою. Змовники кидаються до Цезаря й разять його мечами

Брут коштує осторонь. Поранений Цезар повзе до статуї Помпея й випускає дух у її підніжжя зі словами: “И ти… мій хлопчик?..” На лементи сенаторів збігається народ

Брут пояснює народу, що Цезар убитий, і він, Брут, хоча його кинджал не обагрений кров’ю, разом з іншими вбив тирана. Народ хоче покарати вбивць, але вони ховаються, у руках народу лише Брут. Брут готовий до смерті, але нагадує народу про волю й призиває тих, кому вона дорога, зрадіти: Цезар, що думав себе царем, спить вічним сном.

Чуючи натхненні мовлення Брута, народ переймається до нього довірою, а почувши, що Брут син Цезаря, оцінює всю його шляхетність. Брут оплакує Цезаря, тому що шанує його достоїнства, рівних яким не знайти

Він готовий до смерті, але просить дати йому відстрочку. Виконавши свій борг визволителя й громадянина, він покінчить рахівницю з життям над труною вбитого батька. Народ готовий іти за Брутом.

Розмахуючи мечем, Брут веде за собою народ на Капитолий, щоб вигнати зрадників зі священного пагорба. Народ слідом за Брутом повторює: “Воля або смерть!”, “Смерть або воля!”


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)
Скорочено “Брут Другий” Альфьери