До Сварога та Берегині з ранку й до вечора йшли люди: подивитися на хатину, на піч і жорна, скуштувати хліба – того дива, що схоже на Сонце.
І нічого не таїли господарі від людей, усіх привічали та пригощали. А люди казали: “Хочемо й ми піч мати та хліб пекти”.
І казали їм Сварог та Берегиня, щоб виходили вони з печер і будували світлі хати, щоб не ходили в диких шкурах, а вчилися ткати полотно та ходити в білому одязі, як личить дітям Білобога.
Люди слухали й раділи. Та надходила ніч і страх виповзав на Землю з усіх шпарин. Земля починала
То шаленів і метався в своєму похмурому Підземному Царстві Чорнобог.
І ось вирішив Чорнобог знищити “і Сварога, і Берегиню, і творіння їхнє…”. І насилав він на людей своє чорне військо – стадо ящерів. І повелів їм іти на Землю й розтоптати хатину Сварога й Берегині, і їхню піч, і жорна, і їх самих разом зі Сварожичами.
Тоді здригнулася й загупотіла Земля, коли по ній важко полізли чорні ящери. І вихопилися назустріч потворам хоробрі Сварожичі, але їхні двогострі мечі відскакували від зроговілого панцира ящерів. Довелося хоробрим воїнам відступити. Не допоміг їм навіть
А коли чорні ящери наблизилися й мали ось-ось розчавити першу на Землі хатину, з неї вийшла Берегиня. Вся в яскраво-білому вбранні, з червоними, вишитими на білому полотні “стрілами Перуна” та “соколами”. Здійняла вона догори руки – і… чорне військо враз зупинилося.
Богиня в білому сяйві йшла уперед, а чорний морок потвор відкочувався назад. І загнала Берегиня чорних ящерів у річку Рось. І в гніві великому Білобог – творець Росі – змахнув чарівною рукою своєю – і тієї ж самої миті панцирні потвори перетворились на скелі, що обрамили береги цієї річки.
З того часу люди вважають Берегиню богинею Краси, Великою Охоронницею. Вшановують і моляться їй. А, навчившись робити полотно, стали люди вишивати не тільки “стріли Перуна” та “соколів”, а й Берегиню з піднятими в захисному пориві руками. її образ вирізьблюють на дверях і вікнах, вишивають на рушниках та сорочках, щоб Берегиня захищала їх від чорних і злих сил.
Усім відомо, що первісні люди жили у печерах, носили дикі шкури, а зараз у світі панує цивілізація. Перший крок до цього перетворення і змальовано у міфі. У ньому народ оспівує світло (Білобога), добро, яке постійно бореться з пітьмою (Чорнобогом), злом.
А також вклоняється красі (Берегині), яка рятує людей від усілякого лиха.