Вся дія п’єси випереджається сценою, що виконує функцію прологу. Посередині пустельного океану, на рівній відстані від Європи й від Америки плаває уламок аварії корабля з розп’ятим на обрубку від щогли іспанським ченцем-місіонером, членом єзуїтського ордена. Єзуїт вимовляє передсмертний монолог, де спочатку. дякує Богові за всі свої страждання, а потім просить його, щоб він надав можливість його братові Родриго де Манакору випробувати велику пристрасть, щоб той, пройшовши через всі випробування, прийшов зрештою до Бога. Зважаючи на все,
З’являється разом зі своїм суворим чоловіком, королівським суддею доном Пелаго.
Дон Пелаго був другом її батька, а коли той умер, женився на оставшейся в Мадриді без якої-небудь підтримки дівчині. Між ними немає любові, і тому дена Пруэса легко закохується в Родриго, якого вона в минулому врятувала від смерті, виходивши його після аварії корабля. Однак, будучи жінкою високоморальної, вихованої
Щоб у якийсь момент не піддатися спокусі, вона залишає в руках скульптурного зображення Діви Марії свій атласний черевичок, щоб, трапся їй направити свої стопи убік пороку, у неї відразу закульгала б нога. Однак, незважаючи на цю своєрідну обітницю, вона все-таки намагається возз’єднатися з Родриго і їде в родовий замок останнього, де той заліковує отримані в бої рани
Але попередньо вона сповіщає про свій намір дона Пелаго й тому, виявившись у замку, зустрічає там не Родриго, а свого чоловіка. Той приїжджає в замок не для того, щоб покарати її, а для того, щоб, знаючи її горду натуру, запропонувати їй добровільно піддатися випробуванню: відправитися в Африку й взяти там на себе командування Могадором, міцністю, що грає роль іспанського форпосту на границі з мавританськими володіннями. Це призначення вже погоджене з королем.
Дон Пелаго прощається із Пруэсой, як згодом виявляється, назавжди.
Тим часом у Могадоре вже є один комендант, дон Ескамільйо, давно закоханий у Пруэсу людина, уже не раз чоловіка, що пропонував їй кинути, і відправитися туди ж, в Африку, у царство вогненної стихії, що дуже люб’язна його бунтарській натурі. Зміст призначення Пруэсы йому в допомогу полягає в тому, щоб вона контролювала його, оскільки дона Ескамільйо вже давно й не без підстави підозрюють у тім, що він виношує зрадницькі плани й збирається навіть прийняти іслам. Стало бути, місія Пруэсы полягає в тім, щоб захищати іспанські володіння від нападів маврів і щоб утримувати цього потенційного ренегата від зради, а саму себе – від гріховних бажань
Таким чином, пристрасть Пруэсы направляється в благе русло. Те ж саме відбувається й з Родриго де Манакором. З’являючись уперше на сцені, він у діалозі з китайцем, що виконує при ньому функції слуги, розповідає, що заради задоволення своєї пристрасті до доньї Пруэсе він готовий розтрощити всі перешкоди. Але оскільки через суперечливе поводження Пруэсы обставини складаються так, що пристрасть його все-таки залишається незадоволеної, він направляє вію свою Енергію на завоювання для Іспанії нових земель
А Пруэса відтепер перетворюється для нього в “дороговказну зірку”. Іспанія в ті часи була схиливши вважати себе центром християнського миру й надзвичайно успішно здійснювала свою завойовницьку політику, Прагнучи Заволодіти всією планетою, і подібні надлюдські завдання не могли не спокушати одержимих ідеєю абсолюту конкістадорів начебто Родриго. Матеріальні інтереси Іспанії, що виражалися в її колонізаторській практиці, збігалися з її духовними И ідеологічними інтересами. Звідси спроба поширення на увесь світ також і християнської релігії. Родриго персоніфікує в очах Клоделя ідею звернення до католицизму всієї Планети
Але для того щоб опанувати душами людей, недостатньо скорити їхньою силою зброї. Щоб ідея християнства восторжествувала, щоб дух став сильніше військової сили, треба, пройшовши через випробування, опроститися. Саме це й відбувається з Родриго.
А інструментом його опрощення й одночасно його вдосконалювання стає Пруэса.
Король, довідавшись, що в недавно скореній Америці зріє смута, призначає Родриго віце-королем іспанських заморських територій. Родриго проявляє свою перекірливу вдачу: вимагає, щоб Пруэсу повернули з Африки. Потім він упокорюється, але, перш ніж відправитися в Америку, уживає спробу побачитися із Пруэсой, пливе Вмогадор.
Однак Пруэса наказує йому відправитися в шлях одному. І Родриго кориться, незважаючи на борошна ревнощів, розуміючи, що йому, щоб заслужити любов Пруэсы, необхідно перетворити свою пристрасть у щось духовне. Їхнє містичне одруження повинне відбутися на небесах
Незадоволена людська любов стає засобом пізнання божественної любові. Родриго починає розуміти, що щира любов повинна не ізолювати людини від миру, а, навпроти, повинна широко розорювати перед ним врата Всесвіту. Завдяки Пруэсе він поступово усвідомлює свою відповідальність і зміст своєї місії.
Відмовившись від надії коли або мати улюблену жінку фізично, він усе більше зближається з нею в духовному плані. Дія переноситься в Неаполь, потім у Прагу, з’являються всі нові й нові персонажі, драматичні сцени чергуються сбуффонадой.
А тим часом дон Пелаго вмирає, і Пруэсе доводиться вийти заміж за Ескамільйо, причому саме в момент, коли відступництво останнього стає вже, що відбувся фактом, коли він таємно приймає мусульманство, беручи собі ім’я Ошали. Пруэса намагається було пручатися його домаганням, але тому вдається переконати й ублагати неї, оскільки, як щира християнка, вона повинна думати не тільки про порятунок своєї власної душі, але й про порятунок душі свого ближнього, у цьому випадку душі Ескамільйо. Мало того, ренегат жадає від її, щоб вона остаточно забула Родриго, відмовилася б навіть від духовного зв’язку з ним. Після довгих коливань Пруэса погоджується принести й цю жертву.
А саме в цей момент Родриго одержує листа Пруэсы, що молода жінка десять років тому, у момент розпачу, довірила морю й у якому вона просила його про допомогу. Родриго споряджає корабель і пливе з Америки в Африку, кидає якір перед Могадором.
Ескамільйо, перелякавшись, думає, що іспанці пішли на нього війною, і посилає на корабель Родриго свою дружину. Він готовий був би тепер відмовитися від Пруэсы, що аби тільки нападають пощадили місто. Однак, пройшовши сама шлях відмови від усього заради духовних цінностей, Пруэса хоче домогтися від Родриго подібної абсолютної відмови
Таким чином, Родриго знову, уже в який раз, піддається випробуванню. Пруэса призиває його відмовитися від усього скороминущого, щоб одержати все вічне. І Родриго знову упокорюється з долею – погоджується з доводами Пруэсы.
Він відпускає Пруэсу, прощається з нею тепер уже назавжди, а вона довіряє його турботам свою дочку Марію, що у неї народилася від Ескамільйо, але яка, однак, схожа на Родриго. Таким чином, опрощення Родриго відбулося. Тепер він відмовляється від своєї ролі завойовника
И попадає в немилість до короля. Адже він покинув без дозволу Америку й не збирається туди вертатися. Проходить ще десять років.
Дена Пруэса вмерла. Родриго втратив у Японії одну ногу
Тепер він плаває на старому благенькому кораблі, виготовляючи й продаючи зображення святих. Дочка Пруэсы виношує плани звільнення іспанців, захоплених арабськими піратами й утримуваних в Африці, а її нареченого Іоанна Австрійського король відправляє воювати проти турків. Король користується слухами про те, що Непереможна Армада нібито зовсім не загинула, а, навпроти, здобула перемогу над англійським флотом, щоб розіграти Родриго, що ненависний йому через своє незалежне поводження. Він навіть призначає його віце-королем Англії, немов ця країна стала раптом колонією Іспанії
И Родриго попадає на вудку, починає мріяти, як буде “розширювати мир” і встановлювати в ньому космічну гармонію. Однак король зрештою відкидає жарти убік і віддає Родриго в рабство першому солдатові, що попався, а той у свою чергу даром уступає його монахині-лахмітниці. Наприкінці п’єси поводження Родриго, так само як і його мовлення, стають із погляду повсякденного здорового глузду просто безглуздими
Колишній конкістадор робиться схожим на блазня. Через всі ці чудності виявляється, що він втрачає контакт із миром людей. Але це одночасно означає, що, звільняючись від стереотипів людської логіки, перетворюючись по суті в юродивого, Родриго стає божою людиною. Він смішний, але він умиротворений
Таким чином, у боротьбі за його душу земних сил і сил небесних перемагає небо. За задумом Клоделя, доля Родриго являє собою алегорію людської долі, що складається відповідно до недоступного розуму логікою божественного провидіння
(1 votes, average: 5.00 out of 5)