Скорочено “Дитинство Теми” Гарін-Михайлівський

Така перша зустріч із героєм, коли він, випадково зламавши улюблену квітку батька, не може чесно зізнатися у своєму вчинку: страх перед жорстокістю батька перевершує довіру до материнської справедливості. У цьому полягає причина всіх наступних “подвигів” героя: немислимий галоп на жеребці Гнедко, розірвана спідниця бонни, розбитий судок і, нарешті, украдений цукор – вся “повість смутного дня” – першого дня оповідання, що закінчується для Теми суворим батьківським покаранням. Недобра пам’ять про подібні екзекуції збережеться

в Теми на довгі роки.

Так, через майже двадцять років випадково виявившись у рідному будинку, він згадує місце, де його сікли, і власне почуття до батька, “вороже, що ніколи не мириться”. У цей ранній період для матері Теми важливо те, що, “незважаючи на всю штовханину почуттів” і розмаїтість дитячих вражень, що дають привід не тільки до капризів, але й до самих необдуманих учинків, у груди її сина “сидить гаряче серце”.

Уважна, але вимоглива любов Аглаїди Василівни знаходить відгук у душі хлопчика, що охоче розповідає їй історію своїх нещасть. Після щирого визнання й каяття Тема випробовує

особливо піднесені почуття, але, перебуваючи в емоційно збудженому стані від перенесених фізичних страждань, наслідком яких стає й наступна хвороба, він проявляє бездумну хоробрість і робить по-справжньому відважний учинок. “Набедокуривший мазун” згадує про свою улюблену собачку Жучку. Довідавшись від няньки, що “якийсь ірод” кинув неї в старий колодезь, Тема спочатку в сні, а потім і наяву рятує свою улюбленицю

Спогаду про почуття відрази від зіткнення з “смердючою поверхнею” і “слизуватими стінками напівзгнилого зрубу” надовго залишилися в пам’яті Теми. Цей епізод виявиться настільки сильним емоційним враженням, що надалі крізь призму тією пам’ятною літньою ніччю, що відбувся з ним, герой інтерпретує всі самі складні обставини власного життя (наприклад, у третій частині тетралогії герой занедужує сифілісом – у прощальній записці до матері він порівнює себе з Жучкой, кинутої в колодезь). Тоді Темины “подвиги” закінчуються крижаним компресом, гарячковим маренням і декількома тижнями важкої хвороби.

Однак здоровий організм дитини бере гору – треба видужання, а тепла, по^-осінньому примирна погода створює в героя такий настрій, коли “навколо всі те ж”, “все радує своєю одноманітністю” і знову є можливість “зажити однієї общею життям”.

Видужання Теми збігається із ще один важливим, не вважаючи предгимназических очікувань і готувань, подією. Темі дозволяють відвідувати “найманий двір”, пустир, що здавався в оренду батьком Карташева, де він міг цілими днями “носитися з дітлахами”, “віддатися відчуттям життя своїх нових приятелів”: їхнім іграм в “дзигу” (вид вовчка), вилазкам на цвинтар і прогулянкам до моря. Так пройшло ще два роки привільного життя, і “приспіла гімназія”. Тема витримує іспит у перший клас – починаються перші страхи перед “лютим латиністом” і обожнювання добродушного вчителя природної історії, виникає гострота перших дружніх переживань

Але поступово емоційний підйом переміняється більше рівним, буденним настроєм, і тягнуться дні, “безбарвні своєю одноманітністю, але й сильні, і безповоротні своїми результатами”. На тлі загальпізнавальних вражень особливе значення має знаходження в особі “доброго й лагідного” однокласника Іванова друга, що виявляється, у порівнянні з Темою, досить начитаним хлопчиком. Завдяки йому в другому класі Карташев читає Майн Рида й Гоголя. Однак після неприємної історії Іванова виключають із гімназії, і дружба між ними припиняється: не тільки через відсутність спільних нтерес, але й тому, що Іванов стає свідком легкодухого вчинку свого друга.

Для Теми це випробування не закінчується розривом з Івановим: у класі за ним закріплюється репутація “выдавшего”, і йому доводиться пережити кілька днів “важкої самітності”.

Втім, з Івановим Тема ще зустрінеться у своєму житті, учачись у Петербурзі, а тим часом у нього з’являються нові приятелі, з якими, сповнений авантюрно-романтичних мріянь, він будує плани втечі в Америку, щоб не йти “побитим шляхом вульгарного життя”. Приятелі, захоплені будівництвом човна для морської подорожі, проявляють значно меншу запопадливість до навчання. Результатом цього стають негативні оцінки в гімназичному журналі

Тема приховує свої “успіхи” від домашніх, тому наступні події виявляються для них повною несподіванкою. “Америка не вигоріла”; компанія заслужила прізвисько “американців”, а тим часом підійшов час іспитів, коли виявилося загальне неробство. Страх провалитися на іспитах народжує в Карташева різні фантазії, серед якихось виявляється думка про “самогубство” за допомогою “глотанья сірників”, щасливо й без наслідків що закінчилося. Тема здає іспити й переходить у третій клас

Саме на цей час доводиться зближення Теми з батьком, що пом’якшав, ласковее й усе більше шукав суспільства сім’ї. Колись небагатослівний Карташев-Старший розповідає синові про “походи, товаришів, боях”. Але сильний організм Миколи Семеновича починає змінювати йому, і незабаром шумний і веселий будинок Карташевых наповнюється “риданнями осиротілої сім’ї”. Цією сумною подією закінчується перша частина тетралогії, а в другій книзі – “Гімназисти” – читач зустрічається з Темою Карташевым – учнем шостого класу


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 4.00 out of 5)

Скорочено “Дитинство Теми” Гарін-Михайлівський