ІЗ ЛІТЕРАТУРИ РЕАЛІЗМУ
XIX СТОЛІТТЯ: ІСТОРИКО-КУЛЬТУРНА СИТУАЦІЯ
Система мистецтв
Надзвичайно важливо, що в ХІХ ст. остаточно утвердилося осмислення сукупності різних видів мистецтв саме як системи. До того ж відтоді культура й література дають змогу впевнено говорити про них як про процес (культурний і літературний), адже вони чи не вперше саме так усвідомлюються їхніми творцями.
Звісно, світовий художній процес, починаючи від його витоків, ніколи не був якимось “унісонним”, буквальним повторенням етапів розвитку мистецтва.
У ХІХ ст. тривав розквіт музики, роль якої в культурному процесі епохи була надзвичайно великою. Абстрагуючись від прямого відображення життя, вона спроможна викликати цілісність і почуттєву конкретність переживань. У музиці закладена естетична потенційна можливість емоційно впливати на внутрішній світ
У ХІХ ст. музика дала людству таких геніальних композиторів, як Л. ван Бетховен, Ф. Шуберт, Р. Вагнер, Ф. Шопен, Дж. Россіні, Дж. Верді, Ж. Бізе, Г. Берліоз, П. Чайковський, М. Мусоргський.
Саме тоді Микола Лисенко започаткував українську національну композиторську школу, а наприкінці століття створив знамениті опери “Тарас Бульба” (1890) і “Наталка Полтавка” (1899).
З-поміж просторових мистецтв у ХІХ ст. переважає живопис. У творах художників-реалістів життєві теми постають візуально зримими, соціальна проблематика – унаочненою. Скажімо, у Росії художники так виразно зображали страждання народу, що вельможні організатори виставок не лише були шоковані, а й заборонили виставляти такі полотна для споглядання “пристойному товариству”. Тож автори були змушені переїжджати з місця на місце, перевозячи, “пересуваючи” (рос. передвигая, звідси – передвижники) і свої роботи. До передвижників належали І. Крамськой, І. Рєпін, В. Суриков, В. Перов, В. Маковський, І. Шишкін, В. Васнецов та ін.
Особливо вирізняється станковий живопис, значення якого чимось подібне до ролі роману в художній літературі, здатного до широкого й детального зображення подій і явищ конкретного життя людини та суспільства.
Ситуація в інших видах мистецтва дещо змінилася. Так, архітектура, яка раніше визначала художнє обличчя тієї чи тієї історичної або мистецької епохи, від другої чверті ХІХ ст. починає втрачати свою провідну роль у системі мистецтв. З одного боку, архітектура Європи в ХІХ ст. відчутно змінилася. Так, у більшості міст вулиці стали значно ширшими й прямішими, подібними до сучасних. До того ж зникли традиційні фортечні мури, адже за тогочасного розвитку артилерії вони становили інтерес швидше не для військовиків, а для шанувальників старовини, подібно до того, як нині приваблює туристів грізна військова споруда – Велика Китайська стіна.
Відтоді в містах стали переважати кам’яні, а не дерев’яні будівлі. У цьому ви можете переконатися самі: більшість пам’яток архітектури, що нині охороняються державою, споруджені саме в ХІХ ст.
З іншого боку, роль і значення архітектури в художньому втіленні “духу доби” порівняно з попередніми епохами зменшується. Щоправда, зодчі ХІХ ст., прагнучи опанувати естетичні можливості нових будівельних матеріалів і будівельної техніки, іноді добивалися помітних результатів. Так, тоді в Парижі постала вежа інженера А. Г. Ейфеля, зібрана з металевих
Еклектизм (грец. eklekti – kos – той, що вибирає) – механічне сполучення різнорідних, несумісних, іноді протилежних поглядів, теорій, ідейних напрямів, художніх стилів тощо.
Конструкцій. Це високе ажурне плетиво металу на тлі тогочасних приземлених паризьких кам’яниць було дещо несподіваним і дисонансним. Тож парижани спочатку поставилися до новинки скептично. А оскільки ця величезна конструкція як формою, так і матеріалом нагадувала перевернутий вгору вістрям цвях, то її назвали дещо іронічно-презирливо – “цвяхом сезону”.
Проте з часом “реабілітувалася” не лише Ейфелева вежа, яка нині, як і Собор Паризької Богоматері, є гордістю й символом Парижа, а й дошкульний вислів “цвях сезону”, що став компліментом на адресу чогось або когось і має значення “найголовніша новинка певного проміжку часу або заходу”. Наприклад, кажуть, що український літак “Мрія” – цвях сезону певного міжнародного авіашоу.
Однак майже до кінця ХІХ ст. архітектурні споруди найчастіше характеризувалися еклектичним використанням різних стилів. У художній промисловості також переважала вульгарна показова розкіш. Водночас варто зазначити, що вже в другій половині століття, особливо в Англії, роблять перші спроби знайти шляхи створення нового, органічного стилю для художньої промисловості.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)