Січові стрільці – борці (За Україну за віршем Б. Лепкого “Набік, дрібна журбо життя… “)

“Відлітають сірим шнуром журавлі у вирій” – ця пісня знана всюди. Її рядки багато років мандрують далекою Аргентиною, Австралією, Канадою, Німеччиною. Лише ім’я автори пісні було довгий час невідомим. Багато хто вважав, що слова й музика цього твору – народні.

Зовсім не дивно, що ім’я Богдана Лепкого навмисне приховувалося. Золоті слова його меланхолічних сумних поезій не мали ніякого відношення до соцреалізму, який панував у тодішній літературі. У своїх віршах Богдан Лепкий змальовував правдиві картинки життя, вільні від

догма. Відтворював автор і найтрагічніші сторінки нашої історії, спонукаючи читача замислитися над питанням: “Хто такі українці?

Звідки вони?” Саме тому ідеологи від літератури раз і назавжди заборонили друкувати твори Лепкого. Поет отримав ярлика буржуазного націоналіста, поета песимізму й зневіри, навіть фашиста.

На початку XX століття вірші Богдана Лепкого про січових стрільців були дуже важливими як для Галичини, так і для всієї України. У цих поезіях розповідається про боротьбу за визволення Батьківщини, про українську державність, а головне – про славетних синів України, які билися зі зброєю

в руках. Свого часу саме січове стрілецтво було найпершою школою формування національної самостійності. Існування січового стрілецтва було ще одним доказом віковічного прагнення українців до незалежності.

В 1916 році Богдан Лепкий видав збірку віршів, яка присвячена загиблим. Це могутній реквієм тим, хто віддав життя за волю України. Саме в цей період написана поезія “Набік, дрібна журбо життя… “.

Ліричний герой цього вірша – віддана національній ідеї, цілеспрямована, безстрашна людина. Її серце сповнене необорним прагненням прокласти дорогу до нового, кращого життя. Нове життя України – це ясний день, наповнений “побідним дзвоном”. Сучасність, яку перемагають герої – це темний бір горя. Він майже зогнив, але все одно залишається небезпечним:

Гримить топір, валиться бір,

Тріщать гнилі колоди.

То там, то тут на шлях падуть

Останні перешкоди.

Бір чинить опір, насилаючи на борців грім і бурю, стогнучи, мов дикий звір. Але героям не можна спинятися. Останні перешкоди мають бути подолані. Треба лише відкинути геть марні тривоги й дрібну журбу життя:

Ти, громе, бий! Ти, буре, вій!

Не знаю я тривоги.

Крізь горя бір у щастя двір

Прорубую дорогу.

Вірш “Набік, дрібна журбо життя… ” є справжнім гімном, присвяченим січовим стрільцям – борцям за визволення України. Богдан Лепкий наголошує, що лише через боротьбу можна ввійти в нове щасливе життя. Всі, кому не байдужа доля рідної землі, повинні стати до лав борців, щоб разом виборювати світле майбуття рідної Батьківщини.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 2.50 out of 5)

Січові стрільці – борці (За Україну за віршем Б. Лепкого “Набік, дрібна журбо життя… “)